«Україна ферментує»

Ні, це не назва гастрошоу. Це заголовок старої газетної публікації, яка містить заклик «вчіться стріляти влучно в московських катів». Оце чарівливе «ферментування» в образному значенні «бурування», «бродіння» (ідей, умів, спільнот) або «перетворення» словники не подають, але прикладів його вживання у XX столітті повно – і дуже різних. Петлюра в урочистій промові до Дня державності каже, що кров, пролита заради звільнення нації, не засихає, і «тепло її (...) відіграватиме ролю непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінченне і кличе на продовження розпочатого». А також, що «жива легенда дальшої боротьби (...) живе невмирущо в душі нації і ферментує її сили на нові виступи». Сверстюк розмірковує про «важкий баляст минулого, яке ферментує в слабких особистостях».«Ферментує й клекотить» життя у Василя Мельника; «ферментує й вироджується» темрява в Андруховича. Чиясь творча сила ферментує реальність навколо себе. Соціальний контраст ферментує національну свідомість. Ферментує культурне й церковне життя. Ферментує молоде покоління. Ферментує ненависть всередині. Отже, ферментуйте не тільки буквально. Зі святом!