В нас дуже мало прикладів повернення живого героя назад в суспільство. Є пацики, які пройшли полон і звільнилися зі служби, бо могли, деякі медійні і вони як приклад. Але нема медійних прикладів повернення тих, хто пішов в 2022 році і зміг звільнитися, повернувся живим і відкрив свою справу. Бо нема термінів, і всі ці пацики, які живі, досі в армії незалежно від того, в якому вони моральному і психологічному, та і фізичному стані. Я постійно кажу, що для того, аби було чимало добровольців, потрібні терміни. Можливо, контракти нові допоможуть з цим, бо там хоча б рік відстрочки є, якщо від 2 років контракт. Це хоч щось. Просто не розуміють військові кадрові цього прикола, що цивільний коли іде в армію він хоче бачити для себе бодай шанс з неї вийти, щоб питання стояло в плані вижити, і за рік-два мати змогу звільнитись, а не йти невідомо наскільки, назавжди чи не назавжди. Це психологічний барʼєр, на який очі всі закривають чомусь. Бо кадрові генерали кажуть, що так ми провалимо план. Але і без цього неможливо налагодити ситуацію стабільно. Коли це поймуть, тоді може воно і буде нормально працювати. Бажаючих пациків навіть в армії за ці роки підписати контракт і мати шанс по закінченню піти на гражданку купа.