Свій потужний позивний «Рембо» Юрій отримав від іспанських інструкторів в одній із найстарших шкіл морської піхоти під час проходження курсу базової загальновійськової підготовки за кордоном.- Мабуть акцент був на моїй солідній зовнішності: 186 см зросту і 145 кг ваги. До війська активно займався важкою атлетикою, - розповідає 30-річний співрозмовник. - Старався максимально перейняти знання і ефективно проявити себе у процесі навчання – «рвав на повну». Щоб ви розуміли, навіть схуд на 20 кг протягом БЗВП.Хлопець родом зі Львова. Закінчив славнозвісну місцеву політехніку. У цивільному житті захоплювався електричною інженерією, а остання робота була пов’язана з процесами контролю підстанцій. Мобілізувався у 2024 році.- Раніше я мав законну відстрочку у зв’язку з хворобою мами, - пояснює воїн. – Але за першої ж нагоди свідомо пішов до ТЦК та СП. Не «бусифікований». Хоча це виглядало б епічно і кумедно, якби мене, такого габаритного, «пакували». Там цілий взвод довелося б задіяти (сміється -авт.).Військова служба Героя розпочалася у нашій бригаді. Спочатку він обіймав посаду стрільця-снайпера, згодом - гранатометника, далі був період, коли виконував функції старшого бойового медика, а сьогодні перед нами - головний сержант роти.Підрозділ «Рембо» близько двох з половиною років перебував на безперервних ротаціях. Запекла Донеччина.- Я приєднався торік у січні, але екшену вдосталь вистачило і на мою долю, - констатує молодший сержант. – Неодноразово доводилося дивитися в очі смерті. Фронт, особливо на передніх рубежах, - це постійні ризики та виклики. Ворог далеко не дурний і явно переважає за чисельністю живої сили та озброєння. Але ми однозначно кмітливіші та креативніші: іншого виходу просто немає, якщо хочемо зберегти державність і націю.У Юрія кілька бойових поранень. Найбільш небезпечна ситуація сталася на позиції біля населеного пункту Яблунівка.Завдяки особистій мужності, «Рембо» був удостоєний низки престижних нагород: від медалі «За стійкість та відвагу» до почесних нагрудних знаків Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» і «За збережене життя».Саме на останній хочеться зупинитися детальніше. Ще до посади старшого бойового медика він неодноразово виривав побратимів із чіпких лап смерті. І якими б важкими не були поранення, у нього виживали всі – навіть ті, що здавалися безнадійними .У рідному батальйоні із неприхованим захватом досі згадують, як «Рембо» кричав у рацію і просив дронщиків скинути пакети з кров’ю для переливання.- На Торецькому напрямку наші пілоти отримали від мене таке нестандартне «замовлення», - продовжує захисник. - В результаті інтенсивного артобстрілу один солдат отримав важке поранення руки, а іншому бійцю практично відірвало ногу, вона трималася лише на шкірі. Кров – фонтаном. Я розумів, що це критично і викручувався як міг у тих спартанських умовах. Для обох історія завершилися добре: своєчасна допомога, успішна евакуація і вдалося уникнути ампутацій. Не питайте як: очі боялися, а руки впевнено робили - ніби я з дитинства в операційній. Досі періодично навчаю особовий склад тактичної медицини, адже все починається із самопідготовки.Талісман у Юрка - специфічний. Ніколи не здогадаєтесь: кошенята! А точніше цілі виводки. Час від часу кремезному воїну доводиться бути і акушером, і нянькою.- Якось киця Наташа народила просто на мені у спальнику, - не стримує емоцій «Рембо». - Засинали вдвох, а прокинулися - як у казці «Рукавичка». Хлопці жартома називають мене «татусько», бо дуже шкодую тварин: рятую, годую, за можливості вивожу з фронту і прилаштовую. Війна не вбила в мені віру в людей і добро. І я вважаю це своєю маленькою перемогою у боротьбі зі злом.«Рембо» поки що неодружений. Холостяк. Батьки-пенсіонери та хрещена дещо хвилюються з цього приводу. Але не він. Вірить у долю і в те, що його суджена десь є, дочекається - і в потрібний час зорі складуться як треба. Жартує, що за потреби навіть на популярне телешоу піде. Але зараз орієнтир інший – дійти до історичних держ. кордонів, закріпитися і зробити 📱Instagram 📱X.com 📱Telegram 😀 Підписатись l Subscribe 😀