Повідомлення telegram каналу - @asian_tigers

🇰🇷⚡️🇰🇵Північна Корея продовжує серію провокацій, зокрема підірвавши дороги, що з'єднують Північ і Південь, які до речі побудували в свій час за кошт Півдня.
Але ця серія провокацій є лише ланцюжком в серії більш глобальної зміни політики КНДР, яка була зафіксована змінами до Конституції, які були прийняті на 14-му Верховному народному зібранні, якими було прокладено відхід Пхеньяна від принципу воз'єднання, який був проголошений у Декларації 15 червня, підписаної у 2000-му році, на користь остаточного "розмежування двох держав".
Таким чином можна сказати, що КНДР остаточно ховає Декларацію 15 червня, а Ким Чен Ин має намір ще більше консолідувати свою владу і заморозити режим, лякаючи "нападом Півдня".
Навряд нас чекає "напад КНДР на Південь", принаймні тоді б не було сенсу підрівати дороги, які навпаки мають сприяти нападу. Натомість режим все більше хоче зобразити "агрессором" Південь, а себе - "оточеною фортецею", забувши про будь-які ідеї воз'єднання, а саму ідею виставити як "агресивні плани Сеула". Але все це небезпечно, оскільки буде супроводжуватись подальшою ескалацією, обстрілами та провокаціями.
Це все відбувається паралельно з посиленням співпраці між Пхеньяном і Москвою. І це було передбачувано.
Показовою в цьому плані є заява речниці МЗС РФ Марії Захарової, яка де-факто стала рупором Пхеньяна, закликавши Сеул "відмовитись від своїх офіційних зобов'язань щодо воз'єднання", оскільки "нав'язування псевдо-ліберальних цінностей і розширення так званих свобод становить небезпеку для самих громадян Південної Кореї".
Таким чином Росія продемонструвала, що планує підтримати нову політику Пхеньяна по відмові від Декларації 15 червня і переходу до нового підходу "двох держав", одна з яких, звісно Південна Корея, буде зображуватись "експансіоністським утворенням на побігеньках США".
Така зміна позицій Пхеньяна не дивна, адже раніше він змушений був спиратись на Пекін, який проводив більш обережну (хоча все ще агресивну) політику стосовно Сеула, з яким в нього тісні економічні зв'язки. Натомість розширення співпраці з РФ дає сподівання Пхеньяну, що він може бути більш гнучким у своїй політиці і вести себе більш нахабно і агресивно, як власне і його новий патрон. Посилення протистояння Пекіна з Вашингтоном, в купі з посиленням авторитаризму і культу особистості в самому Китаї, також дають сподівання, що Пекін не буде сильно втручатись, щоб "поставити на місце" свого сателіта, який стає все більш агресивним і непередбачуваним.
Розширення так званої "співпраці" між Пхеньяном та Москвою вже дає негативні наслідки, ще більше дестабілізуючи азійський регіон. Це доволі іронічно в світлі марень деяких у Вашингтоні, що питання Європи, України і Росії варто було б відкласти у довгу шухляду, щоб "зосередитись на Індо-Тихоокеанському регіоні". І ось відповідь з Індо-Тихоокеанського регіону. І це тільки початок.