Я далеко не такий відчайдух, як Дмитро Вовнянко. Поклавши руку на серце, я страшенна боягузка, і якщо вже виходжу з машини, щоб руки-в-боки погорлати матюками на іншого водія, то це тільки у крайніх випадках, як виняток. А так боюся. А щоб заговорювати з людьми, вдавати з себе прихильницю Зеленського і заміряти реакцію - ні, нема дурних. На мені окуляри ціною у півзарплати, у разі чого, хто їх ремонтуватиме? Тому я як партизан просто проглянула деякі місцеві пабліки, це безпечно. Хотіла з'ясувати, як люди відреагували на Вовину тисячу.Так я вам скажу, до мене повертається віра в людство. Такої одностайності я не бачила ніколи. Хай собі запхає... ну ви зрозуміли.Люди обурені, сприймають це як зневагу і насмішку, як знущання і як недолугу спробу дрібною подачкою відволікти від корупційних скандалів.Навіть традиційно нейтральні канали, там де квіточки - продам корову - підкажіть розклад маршрутки через Буринь, не стрималися і відплювалися. На Банковій моніторять настрої і не економлять на замірах. Тож, думаю, вони побачили реакцію і як мінімум задумалися щодо доцільності такої роздачі. Ну і на завершення, весь день дивлюся стріми з Грузії. Яким диким і огидним виглядає вкидання пачок бюлетенів у скриньки. Від цього тхне трупом, мертвечиною. Якщо влада спробує щось подібне провернути у нас, пройти на наступну каденцію через фальсифікації, з ними ніхто не буде панькатися. Мені здається, після першої спроби до вечора вже все буде закінчене.