Отже, за кермо я сьогодні сіла о п'ятій ранку, а виповзла ось щойно, о дев'ятій вечора. Без зупинок на їжу, бо вже не хочеться. Все заради того, щоб провести зустріч з читачами і бібліотекарями у Кривому Розі, а потім переміститися у Запоріжжя.Ситуація ускладнюється відключеною навігацією, південніше Умані - наглухо. Я без навігатора, наприклад, їду навмання, ну або по сонцю. Випадково заїхала у Дніпро, благо, скрізь повно військових, вони дуже приязно підказували. У Запоріжжі переживала, що проскочу дамбу і не зрозумію, що це дамба. Наївна :) Розплакалася, коли в одному місці проклюнувся навігатор і сказав, що далі траса на Донецьк і Маріуполь. Бачила заправки, закриті захисними спорудами, бачила сітки над дорогою. Чула (і чую) вибухи.Все це заради того, щоб люди у Кривому Розі, які прийшли на зустріч з глибокими зморшками на чолі і кам'яними обличчями, на виході сміялися, жартували і йшли додому дружними групками, як з театру. Повірте, я ж не акторка, я не вмію у стендап. Мені просто дуже важливо, щоб вони посміхнулися. Все для того, щоб показати нашим читачам, що українські автори тут, поряд. Що видавництва не здаються, бо ми з Видавництво Білка тут виступаємо не тільки від свого імені, а також від імені всієї галузі. Дякую всім бібліотекам - філіалам міста, які прийшли на зустріч. Дякую організаторам, якщо можна, кидайте фото у коментарі. Я завтра напишу про подію докладніше, зараз уже не маю сили. Ну і завтра продовжуємо у Запоріжжі. Пс. На фото стенд, який вони зробили до зустрічі. Якби я менш іронічно до такого ставилася, то вже б задерла носа.