Я зараз у тій частині Німеччини, яка колись називалася "ГДР" і входила до комуністичного блоку. Говорила сьогодні з місцевими людьми про їхні спогади з тих часів і про падіння Берлінського муру, про возз'єднання країни і проблеми, з якими їм довелося стикнутися. Дитинство і юність вони провели у радянській окупації з чітким усвідомленням, що це саме окупація, що під комуністами у них майбутнього нема, і що їм все одно доведеться вибиратися на захід. Потім стіна впала, і вони дуже зворушливо розповідали про відчуття невимовної свободи. Я слухала це все зі сльозами, тому що саме це зараз намагаються зробити з Україною - розділити на дві частини, і торги ідуть за те, яку частину лишити в радянській, тобто російській окупації на багато років.Причому всім сторонам і учасникам процесу зрозуміло, що це спроба задобрити того самого диктатора, вгамувати його апетити на якийсь час перед новою війною. Я не думаю, що історія вдруге піде тим самим шляхом. Німеччина свого часу потрапила в окупацію після нищівної поразки у війні. А поразка ця стала наслідком втрати моральної правоти, моральної переваги. Тобто спочатку було моральне падіння, а потім поразка. Що я маю на увазі? За кілька кілометрів від мене Бухенвальд, ось що я маю на увазі. В Україні ми тримаємося на силі моральної переваги. Ми відчуваємо, що за нами правда, що ми на стороні добра і правильного, тому ми так відчайдушно опираємося ворогу. І тому ворог так відчайдушно атакує нашу правоту, тому агенти росіян так поспішають із різними диктаторськими ініціативами. Їм дуже потрібно зламати наш дух правоти і гордості за свою країну.