Дорогий щоденник. Євротур. День 16. Познань

З цього міста стартував графік «Два концерти на день». А це означало, що потрібно перебудуватися на режим: приїхали в готель - кинули валізу - гоу на майданчик. З додаткового нового напрягу долалося те, що треба було збирати вже два різних сценарії на концерти. А це ще мінус година з і без того насиченої доби.

Приїхали на майданчик, отримали там сюрпрайз у вигляді найгіршої гримерки в турі, де просто стояти нашою двіжухою - це вже було проблемою, не говорячи вже про можливість десь там сісти. Ну то таке, з дискомфортом на 16-й день туру всі давно звикли спокійно боротися.

Відіграли обидва концерти на стабільному рівні, люди залишилися задоволеними, як на мене це головний показник)

Трохи недотягнули по власних аукціонно-донатних очікуваннях, але всі ці процеси - це річ добровільна і змусити когось з глядачів щось робити насильно ми звісно ж не могли, тому безмежно дякуємо всім, хто купував лоти і донатив.

Спробували подивитися хоча б другий тайм матчу збірної України. Відбувалося це і в «гримерці», і на тусі з переможцями аукціонів, і в дорозі на вечерю.

Відгукнулися на запрошення від власників закладу UMI. Приємно посиділи з ними, трохи зрозуміли як живуть українці в Познані, і в яких умовах вони там будують бізнес. Смачна і пізнавальна тусовочка вийшла.

Прогулялися старим містом. Пʼяна вишня і Білий налив класично для пʼятниці були заповнені українською молоддю різного ступеню тверезості.

Площею ринок переміщатися вкрай важко, бо постійно тебе ловлять зазивачі в стріпухи та інші заклади. Зламати нас фразами: «Чому ви такі нудні, пʼятниця ж, треба розважатися» нікому не вдалося, і ми погнали пішки до готелю під класичні турівські розмови про все і ні про що одночасно.

Доготував до релізного стану випуск «Еліаса». Заснув за секунду. Думка про те, що попереду новий день, в якому на нас чекатиме знову два концерти - це найкраще снодійне. В середині нашої банди вже панує «чемоданний» настрій. Всі живуть на настрої, що лишився якийсь останній ривочок, і ми нарешті опинимося вдома