Моє 24.02.22 почалося дивно. Я все проспав. Тоді у «профспілки коміків» було все дуже насичено по спортивних гуртках, в нас був і футбол, і ММА, і я мав по 6 ранкових тренувань на тиждень. На 24.02 в нас був недобір по плюсам на футбол, і ми вирішили увечері, що все ж не будемо збиратися. Я поставив собі стрижку на 9:00, і запланував нарешті топово виспатися. Десь до 7:45. Перше повідомлення, яке прочитав: «Напевно відбій по стріжці». На питання: «А чого?», прилетіла відповідь: «Ви що, новини не бачили?». Побачив офігів. Здивувався. Ще вчора ж ми сиділи на записі чергової гри Ліги Сміху, там було так багато поважних людей в залі. Хіба їх не попередили б, що на нас чекає? Така була логіка напередодні. Треба йти в магазин, наготувати якісь запаси. Кілометрова черга-зміюка тягнулася на всі проходи, все на світі по типу консерв давно вигребли. Є тільки «елітні товари» по типу сьомг і форелей. Набрав для чогось їх, щоб не йти з порожніми руками. Касирка на касі на холоднокровному вкинула фразу своїй колезі: «А мені пофіг війна, не війна – працювати треба».