В школі на 9 травня нас тягнули до пам’ятників визволення міста від нацистів. Начастіше це був Камінь на Бульварі 221-ї стрілецької дивізії. Ми туди дружньо йшли зі школи, клали квіти і на цьому все. Ніколи за всі роки нам ніхто нічого не розказав про цю дивізію і яке вона має відношення до Маріуполя. А це була 221-ша стрілецька Маріупольсько-Хінганська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, яка звільняла Маріуполь, Мелітополь, Вінницю у 1943, а потім була перекинута у Фінляндію, а далі брала участь у Східно-Прусської операції (де захоплювала околиці Кенігсбергу ака Калінінграду), і в 1945 боролися у Азії в рамках Хінгано-Мукденській операції. Тобто звільняли Україну від нацистів, потім трошки покошмарили Фінляндію, відтяпали Прусію, а там Південний Сахалін, Курільські острови, та створили передумови Громадянської війни в Китаї (і комунізацію його) та Корейської війни (і шизу Північної Кореї). Беззаперечно, їх подвиг боротьби з нацизмом не має меж, як і участь у злочинних військових походах комуністів. А ще нею керував Іван Іванович Блажевич, який насправді Іонас Блажявичюс – литовець, який з 15 років в Червоній Армії, ідейний комуніст, який пережив сталінський терор, застав окупацію союзом рідної Литви та загинув у Австрії за місяць до капітуляції Німеччини. В минулому в мене не було ось цього дуального сприйняття, бо загалом якось в нас в школі і Радянський Союз не називали окупантом (як це чітко артикулюють в країнах Балтії), і той факт, що радянщина захопила пів Європи після війни, теж чітко не проговорювався. Вже потім у дорослому віці я дізналася і про дивізію, і про те, що найбільші руйнування Маріуполя у Другій світовій завдали коврові бомбардування радянської авіації під час його визволення. Я наївно думала, що всі ці фото з руїнами – це справа рук німців. Ні, це виключно їх вина. Але ми ж знаємо як радянщині та путінщині насрати на цивільні жертви. 8 травня – День пам’яті, який тягнеться до сьогодні. Ми знову воюємо з фашистами, які так само влаштовують тортури, табори, коврові бомбардування, голод і смерть. Пам’ятаємо всіх, хто загинув в тій та цій війні. Хочеться сказати - ніколи знову - але як бачите, не виходить.