Нарешті подивилася другого Аватара (2022), який пропустила, бо того року взагалі не дивилася кіно. Його зараз активно критикують, бо попереду третя частина кіно саги Джеймса Кемерона. Коротко: це дуже красиве кіно навіть на маленькому екрані ноута (уявляю як було в кіно). І так цікава думка закладена в середину: пацифізм це фігня. Якщо хтось приходить в твій дім і хоче тебе колонізувати, поневолити, захопити твої ресурси або банально вбити, то в тебе є 2 варіанти: вмерти/здатися або боронитися. У сучасному світі не залишається безпечних островів, куди можна звалити (ну або вони тимчасово безпечні). Головний герой весь фільм намагається втекти від боротьби, вберегти родину від ворога, але зі злом не можна піти на компроміс, заключити піз діл чи щось таке. І після багатьох спроб та помилок, всі доходять до головного: б'ються. Пацифізм загалом дуже коштовна штука, собі її можуть дозволити ті, хто сидить в умовній безпеці, чий дім ще захищають умовні племена лісу чи хз там хто по дорозі зла. І Кемерон дуже трагічно та сльозливо показує результати всіх цих пацифістських штук, коли во зтикаються зі злом. Хто там бачить заклик до миру у всьому мирі - не знаю, ідея тут просто - бийся, або вмирай. Тепер хочу ту третю частину в кіно побачити, бо походу там будуть романи ворога з місцевими сепаратистами та зваблення зрадників. Мені, людині з Донеччині, цю інтерпретацію подивитися цікаво. Після перегляду згадувала всю фільмографію Кемерона, бо там любимка на любимці. Намагалась осмислити його улюблені теми та ідеї. І випадково дізналася, що він за походженням взагалі то канадець, який освіту та кар'єру побудував в США. Це багато чого пояснює.Нагадаю, що все в світі суб'єктивно, і те, що подобається мені, може не сподобатися вам. І те, що я побачила в цьому фільмі, ви могли сприйняті по-іншому. Тому не треба коментарів з намаганням мене образити чи переконати в чомусь.