Мене вчора ментально підкосила історія про вбиту росіяни бабусю в Херсоні. Вона пасла кіз і вони вполювали її з дрона і добивали кіз. Ніякого логічного пояснення цим діям, крім жорстокості нема. Вони сиділи за екраном та полювали на бабусю з козами. Мене не дивує жорстокість цих гадів. Я її ще в Маріуполі надивилась. Але такі історії розривають серце.Зараз намагаюся менше дивитися новин, бо вони здебільшого погані. Як і соцмережі, де повно негативних коментарів та срачів псевдоекспертів. Доначу і намагаюсь допомагати людям та війську. Берегу свою кукуху🙏Тут намагаюся ділитися позитивом. На нього теж отримую хейт. Все розумію, але не хочу бризкати злістю та ненавистю на ворогів, та навіть деяких українців. Це точно не позиція "я внє політики" та "за мир у всьому світі". Просто не маю на все це сил, бажання.Розумію, що зі сторони здається, ніби я живу своє краще життя безтурботно та люксово. Магія соцмереж + не хочу ділитися побутовими та іншими траблами тут. Багато працюю, роблю тут проєкти про Україну та Маріуполь, вчу литовську та покращуюю англійську. Правда відчуття, що стою на місці і тільки вигрібаю проблему за проблемою.До чого це я. Вчора плакала, сьогодні встала і пішла на роботу з думкою, що треба себе на вихідних чимось порадувати. Можливо піду в кіно, або буду малювати осінню картину.