Подивилася Ваше відео. Я вважаю, що Євробачення — це конкурс пісні. Я не розглядаю, на чий концерт хотіла б піти. Я оцінюю саме пісню: чи стане вона хітом, чи звучатиме звідусіль під час відпочинку на морі, чи буду я її наспівувати? Ні, такої для себе не знайшла. Це конкурс пісні, а не виконавця.Ви називаєте нас світлячками, а Ви — джерело цього світла і в усьому бачите хороше. Розглядаєте роботу, зусилля, старання. Я ж побачила все червоне, все чорне, кігті, дикість, вогонь. Якийсь бал сатани. Троє людей співали в дзеркалах. Масони так символізують ілюзорність нашого світу. Після церемоній відкриття та закриття Олімпійських ігор починаєш у все це вірити.Чи була хоч одна виконавиця у мереживній сукні, якісь квіти на сцені, блакитні хмари? Де доброта? Навіть якщо й було щось пристойне, ти не розслабляєшся, щоб насолодитися, бо чекаєш чергового фріка.Ви бачите прекрасне — чудово. Я бачу погане, але можу це відрізнити — теж чудово. А діти сприймають це як норму. Це жахливо.А номер із пірамідою: гора людей у масках, наче попередження про черговий вірус, над ними перевернутий трикутник із всевидячим оком. Моторошно. Усі люди кричать, що не треба приплітати політику, а потім самі кажуть, що добре, що не Ізраїль переміг.Я за музику, я за мистецтво, але це ніяк не стосується цього конкурсу.