Немає правильного чи неправильного способу вести генеалогічне дослідження. На щастя, генеалогія — не спортивна дисципліна. Генеалоги не змагаються на Олімпіаді, в кого більше дерево, і не намагаються на швидкість докопатися до пра-пра-прадіда. А отже, немає і правил, які б чітко регламентували, як потрібно досліджувати, на що звертати увагу, а на що — ні.Ви можете досліджувати виключно метрики, а можете — лише інвентарі. Можете писати запити в українські архіви, а можете чекати, доки їх оцифрують і викладуть онлайн. Можете будувати дерево у форматі GEDCOM, а можете записувати все на листочку в клітинку. Доки це стосується тільки вас — немає ніякої різниці.Проте якщо ви починаєте виносити щось у публічну сферу, ви несете певну відповідальність за те, що і як ви поширюєте. Хочу показати вам два приклади — “good practice” і “bad practice” розповідей про свої дослідження.Перший допис:https://www.facebook.com/huz.ihor/posts/pfbid0NuZNyDG8zCgqTfr1yEjxucozjmeStVjawCRgkjtD6DCgLM5MooEoK6YeXwbuLa1olПан Ігор рефлексує щодо долі свого родича. Автор наводить факти з його життя, згадує кілька цікавих моментів із дослідження — про знайдені листи. Не обходиться без певного вихваляння: “…дерево свого родоводу, яке нині налічує 1119 осіб”, — але це можна пробачити: він щиро радіє результату, який комусь може здатися скромним. Ігор також розмірковує про те, чому важко, але водночас так важливо підіймати болючі теми минулого. Це чудовий допис, який популяризує родинні дослідження і генеалогію.Але візьмімо для прикладу інший допис:https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0QQpPq9J4kpnNJ86S3QnE5qPzTYZEavf3cjn1Ut8d3NAJXCwDiZ9HQV9XQa9ePnT9l&id=100002750841667Пані Ніна публікує “схему, яка допомагає побачити родову систему”. Що таке ця “родова система”, авторка не пояснює, проте додає: “немає двох однакових родових систем — у кожній своя сила, історія, пам’ять”. На схемі — один із варіантів класичного відображення родинного дерева. Що саме тут “створила” пані — абсолютно неясно, і чому ця система має бути унікальною для кожної людини — теж загадка.Натомість авторка додає безліч епітетів, якими намагається замаскувати свою тотальну некомпетентність у питаннях генеалогії:“Саме ця основа часто буває порушена або роз’єднана, і це впливає на нас сьогодні…” або “…тоді людина відчувала силу свого походження і могла впливати на долю наступних поколінь…”Усе це культивує ставлення до генеалогії не як до науки чи дослідницького процесу, а як до якоїсь магічної обрядодії, що впливає на сім поколінь уперед. Пані не просто ділиться своєю “схемою” — вона ще й закликає поширювати й використовувати ці бздури, які написала! Це приклад поганого допису про генеалогію.Тож закликаю вас усіх досліджувати й писати про свої дослідження тільки хороші дописи!Будьте як пан Ігор, а не як пані Ніна.
Не знаю, чи вірите ви, що все трапляється не просто так, — у провидіння чи в те, що від долі не втечеш.Зазвичай я в це не надто вірю. Але, займаючись генеалогічними та краєзнавчими дослідженнями, раз по раз натрапляю на такі дивні збіги, що важко пояснити випадковістю.Напевно, багато хто з вас знає, що я досліджую село Куманівку — звідти походить моя пряма батьківська гілка. Спочатку це було суто генеалогічне дослідження: мене цікавила лише моя родина. Потім, готуючи книгу «Люди без облич», я глибше занурився в історію села, знайшов чимало цікавих історій, частину з яких використав у книзі. Проте залишилося багато матеріалу, що не потрапив на її сторінки.Тож я вирішив продовжити дослідження Куманівки й готувати наступну книгу саме про неї. І саме це краєзнавче захоплення привело мене до двох моїх нинішніх дослідницьких напрямків.Перший — це інвентарі, з яких виріс проєкт «Інвентаріум», який ви всі вже знаєте й, сподіваюся, любите.Другий — історія церкви, зокрема Кумановецької, — поки що лишається трохи в тіні, чекаючи свого часу, коли я опублікую другу книгу.Працюючи з найдавнішими документами про церкву в Куманівці, я натрапив на згадку, що на межі XVIII–XIX століть пономарем там був Роман Мазевич. Його нащадки ще майже пів століття жили в селі й теж служили при церкві — хтось був пономарем, хтось дяком.Оскільки Роман Мазевич служив у тій самій церкві, він, напевно, не раз бачився з моїм прапрапрапрадідом Андрієм Тимощуком, який тоді був ключником у тій же церкві. Було це понад 220 років тому…І ось — 2025 рік. Я запускаю «Інвентаріум», і навколо ідеї проєкту гуртується чудова команда волонтерів-дослідників. Періодично я публікую заклики долучатися до нашої спільноти: люди заповнюють заявки, ми коротко спілкуємося про їхні зацікавлення й підбираємо напрямок, який буде і корисним, і цікавим.Кілька тижнів тому до команди приєдналася пані Алла, яка одразу активно включилася в пошуки інвентарів. Водночас вона дізналася про моє зацікавлення Куманівкою — я, зізнаюся, розповідаю про неї за будь-якої нагоди :)І яке ж було моє здивування, коли з’ясувалося, що Роман Мазевич, пономар Кумановецької церкви, — це її п’ятикратний прадід!Понад двісті років тому наші предки працювали разом, допомагаючи своїй церковній громаді.Сьогодні їхні нащадки — знову разом досліджують минуле.То що це? Збіг? Провидіння? Доля?Не знаю. Але знаю одне: ви теж можете долучитися до команди волонтерів “Інвентаріуму” й, можливо, знайти у старих архівах щось своє.👉 https://inventarium.org.ua/volunteer
Товариство!Інвентаріум не стоїть на місці. Щодня додаються нові інвентарі, розширюється географія, а ми разом занурюємося у все глибші історичні шари. І все це — завдяки нашим невтомним волонтерам-дослідникам. Саме вони роблять доступ до інвентарних описів простішим і зручнішим. Дякуйте їм, де тільки можете — вони справді цього варті.А тим часом команда розробників — у моїй особі — теж не сидить склавши руки.Тож зустрічайте новинку: експериментальний інструмент “AI Асистент”.Це наш цифровий знавець інвентарів, якого ми навчили відповідати на ваші запитання про них (і, повірте, він справді багато знає).На головній сторінці сайту ви знайдете кнопку “AI Асистент”. Натисніть її — і в чаті можна поставити будь-яке запитання, наприклад:“Знайди інвентарі Махнівки.”У відповідь отримаєте добірку з п’яти інвентарів, що найкраще відповідають вашому запиту.🟡 Кілька важливих моментів:Це експериментальна функція, тож іноді AI може помилятися.Не варто вести з Асистентом філософські розмови про життя чи непросту долю генеалога — для цього існує ChatGPT.Наразі користування Асистентом оплачується з мого гаманця, тому згодом умови доступу можуть змінитися — усе залежить від того, наскільки вам буде цікаво і корисно.💬 Якщо маєте ідеї, як покращити Асистента, або помітили помилки — залишайте зворотний зв’язок тут:👉 inventarium.org.ua/feedbackВаша думка для нас справді важлива.Тож користуйтеся новим помічником — і нехай вам щастить на архівні скарби!
Якщо ви думаєте, що суперечки на історичні теми це прерогатива аматорів-дослідників в маленьких телеграм каналах, то це зовсім не так.Уже певний час спостерігаю за публічною дискусією між двома поважними істориками: пані Наталею Старченко і паном Віктором БрехуненкоЯкщо коротко і примітивно суть суперечки - суб'єктність і самоусвідомлення "народу руського" і коли вона з'явилася. Це надзвичайно цікава "інтелектуальна історична битва", або іншими словами просто "срач". Але які аргументи, які пояснення, просто захоплює!Тож пропоную і вам, товариство, приєднатися до споглядання цієї історичної бійки:Атака пані Наталі Старченко - стаття "Ім’я та територія для нації" https://uamoderna.com/blogy/imia-ta-terytoriia-dlia-natsii/Панч від Віктора Брехуненка - матеріал "Побачити за деревами ліс" https://uamoderna.com/blogy/pobachyty-za-derevamy-lis/Контрвипад пані Наталі "Про потребу чути, вміння читати та пастки анахронізму" https://uamoderna.com/blogy/pro-potrebu-chuty-vminnia-chytaty-ta-pastky-anakhronizmu/
Три місяці тому ми натиснули «Старт», презентували проєкт спільноті — і почався шлях Інвентаріуму. Ми навіть не уявляли, що за цей час у нас з’явиться стільки інвентарів і людей, які горять архівними пошуками.- 9483 інвентарі в Інвентаріумі — це не помилка. Ми справді так захопилися, що зупинитися вже складно (не вірите - погляньте самі: https://inventarium.org.ua/map) .- Наші інвентарі простягнулися від Лемківщини (с. Пагурек, тепер Польща) аж до Чернігівщини (с. Радичів), від Берейстейщини (с. Тулятин, тепер Білорусь) і аж до Поділля (с. Попенки, тепер Молдова). І це лише початок — кордони нашої «інвентарної карти» щодня розширюються.- Маємо інвентарі від XVI до XIX ст. — на будь-який смак.- Провели Інвентарний Марафон, де ганялися за інвентарями, як спортсмени за медалями.- Запустили курс лекцій «Інвентарний детектив», аби кожен міг відчути себе Шерлоком у пошуках старовинних документів (записи лекцій можна подивитися тут і тут).Але найбільша наша перемога — це спільнота. Люди, які знайшли час і натхнення допомагати шукати, впорядковувати й публікувати старі документи. Ви — серце Інвентаріуму ❤️ Велика вам за це подяка!Проте це лише початок! У нас амбітні плани: проєкт буде рости, розвиватися і ставати ще кращим. І якщо ви досі думали, чи долучатися — час настав. Приходьте до нас, бо попереду буде ще інвентарних пригод! https://inventarium.org.ua/volunteerP.S. Якщо Інвентаріум допоміг вам у дослідженнях — підказав ідею, документ чи відкрив нові гілки у родоводі — напишіть кілька слів у коментарях. Нам справді важливо почути ваші історії.
Славнозвісна «Генеалогічна балачка» знову скликає раду!15 вересня о 19:00 три поважні мужі зберуться на онлайн-віче, щоби подискутувати про генеалогію, предків, інвентарі та куди вся ця індустрія взагалі рухається.На цьому зібранні голос матимуть:📖 Віктор Долецький — директор компанії «Пращур». Людина, яка може знайти вашого прапрадіда швидше, ніж ви ключі від квартири у власній кишені.📖 Сергій Фазульянов — знаний генеалог і адміністратор спільноти UAGenealogy. Він переглянув стільки метричних книг, що ними можна було б вистелити шлях з Києва до Львова.📖 В’ячеслав Тимощук — куратор проєкту «Інвентаріум». Той самий, що вигадав Інвентарний марафон і тепер розгрібає його наслідки.Квиток у перший ряд мають усі, хто додав бодай один інвентар у Марафоні — перевіряйте пошту: посилання буде відправлено найближчим часом. (Якщо не дійшло, то, можливо, поштовий диліжанс застряг у спам-болоті — перевірте або напишіть мені в приватні повідомлення, і ми все виправимо).А якщо ви не інвентарний марафонець?Не сумуйте: запис буде доступний для всіх. І навіть запитання поставити зможете — заповнюйте форму тут 👉 https://forms.gle/7d6cXmpmkMK6jm3A6. Найцікавіші питання будуть озвучені в ефірі.Готуйте свої сімейні легенди й запаси терпіння — балачка обіцяє бути гучнішою, ніж сільський ярмарок. Бо що може бути важливіше, ніж обговорення актуальних новин XVIII століття? Дехто стежить за курсом долара, а ми — за курсом Речі Посполитої. Де ще ви почуєте настільки гостру дискусію про події трьохсотрічної давнини, як не у нас на балачці?Тож до зустрічі на «Генеалогічній балачці», товариство!
От і завершився Перший Інвентарний Марафон, що тривав увесь серпень.Його результати — просто вражають!У змаганні взяли участь більше 20 «інвентарних спортсменів» (я й далі вірю, що колись пошуки інвентарів в архівах стануть олімпійським видом спорту).У межах марафону до реєстру було додано 5077 інвентарів! Уявіть лише цю цифру!Загалом за два місяці існування проєкту «Інвентаріум» уже містить записи про 8133 інвентарі.Наш лідер Віктор додав левову частку цього результату — 2753 інвентарі!Одразу за ним фінішував Роман із показником 1121 інвентар, а трійку замкнув ще один Віктор, який поповнив реєстр на 368 інвентарів. Таким чином, у медальному заліку маємо справжнє домінування Вікторів.За умовами Інвентарного Марафону серед усіх учасників хто додав більше 10 інвентарів буде проведено розіграш призів. Відео з розіграшем прикріплене до цього допису. Вітаємо переможців! Я щиро дякую всім, хто долучився до Інвентарного Марафону — незалежно від того, додали ви один інвентар чи тисячу. Ваша праця безцінна для всієї генеалогічної спільноти.А тим, хто ще вагається, чи варто приєднатися до спільноти дослідників-волонтерів Інвентаріуму, скажу: не зволікайте! У нас цікаво й весело. Долучайтеся та переконайтеся самі!
🎉 Інвентаріуму — 1 місяць!За перший місяць існування проєкту спільними зусиллями ми вже знайшли понад 3000 інвентарів. Настав час зробити ще більше — і зробити це разом!Ми святкуємо річницю запуском Першого Інвентарного Марафону📅 Тривалість: 1–31 серпня 2025 року📍 Мета: знайти якомога більше інвентарів і додати їх у реєстр на сайті 🎁 Бонуси та призи✔️ Додав хоча б один інвентар?👉 Отримай запрошення на закриту зустріч славнозвісної Генеалогічної онлайн-балачки з Сергієм Фазульяновим та Віктором Долецьким. Говоритимемо про джерела, пошук, архівні підводні камені — і відповідатимемо на всі ваші запитання.🎉 Додав 10 і більше інвентарів?👉 Бери участь у розіграші призів!🏆 Що можна виграти:Фірмову футболку ІнвентаріумуКнигу “Люди без облич” з автографом автора🧮 Кожні 10 записів = 1 шанс на виграш:- 10 записів — 1 шанс на виграш- 20 — 2 шанси- 30 — 3 шанси …і далі — без обмежень!📖 Правила марафону чітко описані тут:👉 https://inventarium.org.ua/marathon1Пірнай у архіви, шукай інвентарі — і додавай до реєстру.Цей серпень буде гарячим!
Раз по раз чую одне й те саме запитання: «А чому по селу Іванівка є інвентар, а по сусідньому селу Андріївка — немає?»Відповідь на це запитання дають архівні документи, зокрема ось така цитата з книги «Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России / Киевская комиссия для разбора древних актов. – Вып. II»:«Описаніе каѳедральной соборной и прочихъ церквей гор. Луцка, съ указаніемъ пустыхъ погостовъ бывшихъ церквей; инвентарь всѣхъ имѣній Луцкаго владычества; донесеніе коммисара о томъ, что церкви и имѣнія Острожскаго владычества князь Острожскій не позволилъ описывать, потому что отнялъ ихъ у владыки луцкаго за принятіе уніи. Описаніе и инвентарь составлены королевскимъ коморникомъ, по смерти en. Кирилла Терлецкаго, при передачѣ владычества его преемнику en. Евстафію Еловичу Малинскому; — 30 августа 1607 г.»У цьому фрагменті чітко сказано, що маєтки, які належали луцькому й острозькому єпископу Кирилу Терлецькому, мали бути описані (тобто на них мав бути складений інвентар) і передані його наступнику. Це, власне, одна з найтиповіших причин складання інвентарів — щоб знати, що і кому передавати у спадок. Як бачимо, навіть єпископи передавали свої маєтки наступникам — що вже казати про дідичних володарів.З цього ж фрагмента видно, що князь Василь-Костянтин Острозький відібрав частину маєтків у луцького єпископа через те, що той прийняв унію. Відтак князь не дозволив описувати ту частину володінь, яка належала до Острога (і яку, ймовірно, сам раніше й пожалував єпископу). Приватні власники загалом не надто охоче допускали, щоб на їхні маєтки складалися інвентарі — адже облік завжди пов’язаний із податками. Чим менше сусіди знають, чим ти володієш, тим спокійніше живеться.А от коли власник помирав або готувався віддати душу богові — він сам або його спадкоємці могли ініціювати інвентаризацію. І саме завдяки цьому сьогодні ми можемо читати ці документи!P.S. Дякую панові @teniks7 за те, що знайшов цей інвентар і ним поділився. Долучайтеся і ви до нашої спільноти дослідників-пошуківців
За що я люблю краєзнавство, так це за те, які інколи загадки доводиться розплутувати.До прикладу сьогодні зранку з паном Віктором, волонтером Інвентаріму, автором каналу ”Моє коріння” ми намагалися розгадати загадку “Романівського староства” і виявили що- В Житомирській області, Житомирському районі є селище Романів- За кілька кілометрів від нього є село Романівка, Романівської громади, Житомирського району.- Але також село Романівка є біля Бердичева і відповідно знаходиться в Бердичівському районі Житомирської області. Але Романівка біля Бердичева колись називалася Жидівці.- І все б нічого, але є ще одна Романівка, це село Квітневої громади, Житомирського району. Це село і є власне центром Романівського староства.- А проте теперішній центр цієї громади село Квітневе, раніше називалося Жидівці!- Але і це не все, трохи далі біля Сквири є ще одне село Квітневе, яке колись називалося Казимирівкою (дякую, що не Романівкою!)І от хто після цього може сказати, що краєзнавство це нудно і не цікаво!?
TGLIST.COM.UA
2025-01-06