Талалаївські голоси. Частина друга: Дитячі ігри 1940-х

Спробуйте уявити дитинство без телевізорів, іграшок, солодощів, навіть більше без електрики, без нормального одягу, часто без достатку їжі до якого ми сьогодні звикли. Для сільських дітей 1940-х років це була не якась особлива пригода чи свідоме обмеження, а цілком звичайна повсякденність.

І попри це, дитячий світ був сповнений власних розваг, вигадок та ігор, про які сучасні діти часто навіть не чули. У другій частині «Талалаївських голосів» пані Марія Онищук згадує, у що гралися діти в її рідному селі, як проводили вільний час та які забави були популярними серед тогочасної малечі. Мене такі розповіді цікавлять не лише через можливість порівняти дитинство різних поколінь. Адже народні ігри — це повноцінна частина нашої нематеріальної культурної спадщини, яка передавалася від старших дітей до молодших і часто взагалі ніде не записувалася.

А тепер подумайте, скільки таких ігор, лічилок та дитячих звичаїв назавжди зникли лише тому, що нікому не спало на думку їх зафіксувати.

Тож сьогодні пропоную послухати спогади пані Марії, а потім спробувати пригадати ігри власного дитинства.

І обов'язково напишіть у коментарях, у що гралися ви або ваші батьки та дідусі з бабусями, адже мені дуже цікаво порівняти ці спогади з різних куточків України.

https://www.youtube.com/watch?v=ltne1mcV3fY