У 1995 році чувак на ім'я Макартур Вілер зайшов до двох різних банків у Піттсбурзі та пограбував їх.При цьому, він ніяк не маскувався.Більш того, він дивився прямо в камери спостереження та посміхався.Коли поліція показала відеозапис злочину в новинах, одразу знайшовся хтось, що його упізнав і повідомив, хто він.За годину поліція постукала до його дверей.Коли йому показали записи з камер спостереження, Макартур був щиро шокований. Він з недовірою дивився на них і пробурмотів:«Але... я ж носив сік».Виявляється, Макартур нещодавно дізнався, що лимонний сік може працювати як «невидиме чорнило», яке стає коричневим при нагріванні, але залишається безбарвним, коли висихає.Отже, за його логікою, якби він покрив обличчя лимонним соком... його обличчя стало б невидимим для камер.Він насправді випробував це раніше, і це спрацювало... Так він думав після того, як натер обличчя лимонним соком, зробив селфі на Polaroid і, на свій подив виявив, що на селфі його не було.Лише згодом виявилося, що сік просто потрапив йому в очі і він неправильно направляв камеру.Далі він потрапив до в'язниці, але його спадщина живе, адже саме його справа була настільки захопливо дурною, що надихнула психологів на її вивчення і що призвело до відкриття ефекту Даннінга-Крюгера.Суть якого в тому, що деякі люди занадто дурні, щоб усвідомити, що вони нерозумні.