Повідомлення telegram каналу - @antidaybook

Ловлю себе на тому, що у багатьох речах я став майстром-аматором. Себто, роблю достатньо добре, наскільки це можливо, не будучи при цьому кваліфікованим челом.
Майстер-аматор коротких текстів, який ще не написав до кінця жодної книги.
Майстер-аматор їзди на велосипеді, який часом порушує правила дорожнього руху і не був на жодних велозмаганнях.
Майстер-аматор кулінар, який освоїв борщі, супи, м'ясо та запікання риби, але не має ані найменшого уявлення як це по-професійному має готуватися і робить все "на око" (хоча виходить смачно)
Майстер-аматор публічних заходів для молоді, який ще не отримав за них ані копійки.
Майстер-аматор художник, який дещо вміє в стилізацію і знає основи світло, тіні, кольористики, але не може намалювати анатомічно правильну людину.
Майстер-аматор графічний дизайнер, який потроху знає мільйон програм, шарить за деякі речі, але після двадцяти невдалих тестових і робіт, на кожній з яких отримував менше, ніж на попередній звернувся таки до ментора, бо щось тут, блять, не так.
Майстер-аматор політичної географії із гордим званням "експерт із суспільно-політичних питань", який пішов на магістратуру по приколу і не планує працювати по спеціальності (принаймні поки)
Зрештою, майстер-аматор кухонної психології, який знає свої і багато чужих розладів, має (часом завелику) емоційну і більш-менш когнітивну емпатію, однак не володіє профільною освітою і після кількох місяців "фіксення" психологічних штук самому та з експертом, не може впоратися із багатьма такими приколами (але стало значно легше, це, блять, одна із найкращих моїх інвестицій)
...
Бути майстром-аматором в чомусь непогано, це покращує своє життя і дає більше розуміння того, що відбувається.
Але вершину беруть професіонали. Ті, хто, принаймні як нам кажуть із кожного ютубу, не розпиляються на мільйон різних всякостей.
Тільки от як ними стати — окреме питання.
І, головне, стаючи професіоналом, не загубити себе. Бо ми, зрештою, і є той мільйон різних маленьких шматочків.