Проблема «воєнкомів» неоднозначна. Простих і швидких рішень немає. Хабар - це злочин, який вчиняють обидві сторони - і той, хто його бере, і той хто його дає. Тому відповідати перед законом повинні не лише воєнкоми. По-друге, те про що не прийнято публічно говорити, але воєнкоми до яких багато питань у слідства, разом з тим добре виконували плани мобілізації. Як то кажуть, одними і тими ж руками. Робили роботу і за себе, і за місцеві органи влади - про це нижче. Тож, формально замінити воєнкома неможна. Потрібно знайти людину, яка не була у схемі з попереднім, але добре знає і вміє робити саме цю роботу. Там є своя специфіка і якщо новий воєнком почне з нуля вчитись, ми як держава втрачаємо у мобілізаційному процесі кілька місяців. Ну і головне ❗️Оповіщення та прибуття громадян, які призиваються, повинні забезпечувати місцеві органи влади, а не ТЦК і воєнкоми. В Указі Президента чітко розподілені обов‘язки щодо мобілізаційного процесу. Ось коротко з Указу про мобілізацію: Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ТЦК та СП за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців ☝️організувати та забезпечити в установленому порядку:☑️своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;☑️здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ….☑️виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України….☑️Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій. ‼️Тому за хабарі питати треба з воєнкомів і тих, хто давав хабарі. А за забезпечення мобілізації насамперед з місцевих органів влади.