Втім, вони створюють ризики, яким можна і потрібно протидіяти: професійним командуванням, сильним сержантським корпусом, психологічною допомогою, контролем за цільовим використанням зброї, лікуванням залежностей, захистом жертв і невідворотністю покарання.✔️Чому одні злочини стають медійними, а інші — ніЩе одна помилка — оцінювати рівень злочинності за кількістю резонансних новин.Медійність не означає, що перед нами найтяжчий або найбільш типовий злочин у своїй категорії. Іноді резонанс є справою випадку. Іноді виникає через поєднання деталей, які особливо гостро зачіпають суспільство.На медійний потенціал події впливають особи потерпілого та злочинця, їхній соціальний статус, місце і час події, незвичні подробиці, наявність відеозапису, поведінка правоохоронців, активність родичів і адвокатів, політична ситуація та домінантні суспільні настрої.Важливу роль відіграють і стереотипи. Наприклад, сексуальне насильство щодо дівчинки має в Україні значно більші шанси стати резонансною темою, ніж аналогічний злочин щодо хлопчика. Рейтинги кримінальних новин свідчать, що сюжети про посягання на статеву недоторканність хлопчиків привертають значно менше глядацької уваги.Але з погляду тяжкості посягання, вини злочинця та кримінальної відповідальності стать дитини не робить одне насильство менш страшним за інше. Відрізняється не сутність злочину — відрізняється суспільне сприйняття.Про політичні, економічні, психологічні та організаційні причини потрапляння криміналу в інформаційний простір я докладно писала ще у 2013 році. Відтоді технології змінилися, соціальні мережі додали швидкості, а відео з телефона може за кілька годин охопити всю країну. Проте сам принцип залишився: медіа поширюють не статистично типові події, а ті, що мають найбільший емоційний потенціал.Тому кілька гучних злочинів, учинених військовослужбовцями, можуть створити враження масового явища навіть тоді, коли коефіцієнт злочинності не зростає. І навпаки: сотні нерезонансних правопорушень можуть залишитися за межами суспільної уваги.Щоправда в Україні, резонанс часто стає єдиною надією жертв злочинів на справедливість. Тому іноді резонанс це наслідок незадовільної роботи правоохоронних органів та недовіри до судових рішень. Але резонанс не замінює статистики.✔️Не виправдовувати і не демонізуватиТвердження про співмірність показників у ЗСУ та цивільному суспільстві не виправдовує жодного злочину. Військовослужбовець, який учинив кримінальне правопорушення, повинен відповідати за законом. Бойовий досвід, нагороди та заслуги не можуть бути дозволом на насильство.Проте так само неприпустимо на підставі дій окремих людей створювати образ усієї армії як криміналізованого середовища.Збройні Сили сьогодні значною мірою складаються з учорашніх цивільних. Армія отримала від суспільства його мужність, професійність, взаємодопомогу та готовність до самопожертви. Але разом із цим вона отримала його травми, залежності, конфлікти, упередження та кримінальні моделі поведінки.Армія — дзеркало суспільства. В умовах великої війни це дзеркало може загострювати певні риси, але не створює їх із нічого.Тому чесна відповідь на питання про злочинність у ЗСУ звучить так: так, військовослужбовці вчиняють злочини. Нульового показника злочинності не існує. Але статистика 2021–2025 років не дає підстав представляти Збройні Сили як середовище з аномально високою загальнокримінальною злочинністю.Станом на 2025 рік коефіцієнти у війську та цивільному суспільстві були приблизно однаковими, хоча у ЗСУ показник залишався на кілька одиниць вищим.Наше завдання — не заперечувати проблему і не перебільшувати її, а оцінювати злочинність у війську не за кількістю заголовків, а мовою фактів.