Багато «нових ідей» і «реформ» треба просто погуглити. Зазвичай це вже було. І не завжди це плагіат. Просто за відсутності інституційної памʼяті і її носіїв, люди логічно приходять до одних і тих самих рішень, часто не знаючи, що це вже було. Чому було? Чому не лишилось і не працює? Тому що всі хочуть зробити щось нове і дуже швидко. Тож, рішень не так багато. Або обʼєднати, або розділити. Або створити міністерство, або ліквідувати. Або створити департамент, або розформувати. Або обʼєднати функції і повноваження, або розділити. Ну, ще ребрендинг. Але це технічно складніше, і під це, що цікаво, треба чимало бюджетних коштів закласти, тому такі «реформи» роблять рідше. Швидкість реалізації таких «новацій»завжди підкуповує людей, які розуміють, що в них не так багато часу. І якщо зробити ретроспективу якогось одного напрямку, то можна помітити циклічність реформ - створили, ліквідували, створили, ліквідували. Якщо один очільник зробив реформу і щось створив, інший за ним - ліквідовує, наступний - знову створює.