🎙 Ти достатньо скромний, щоб, можливо, не хотіти це чути, але для багатьох ти — справжня легенда «Ліверпуля». Саме так тебе й проводжатимуть із цього клубу, саме так про тебе думають уболівальники. Наскільки глибоко це все зачепило тебе і що фанати означають для тебе особисто?Нехай інші вирішують, чи можна називати мене легендою «Ліверпуля» — ти ж добре мене знаєш, я сам ніколи цього не прийму. Але з першої хвилини в цьому клубі я хотів бути успішним. Хотів допомогти повернути трофеї в «Ліверпуль», допомогти повернути цей клуб туди, де, як я вважаю, його справжнє місце. І я дуже пишаюся тим, що був частиною фантастичних команд, яким це вдалося.Цей клуб означає для мене все. Люди всередині клубу значать для мене неймовірно багато. Уболівальники завжди ставилися до мене з теплом. Я й досі пам’ятаю свій дебют проти «Крістал Пелес», коли я був фактично ніким — щойно перейшов із «Галл Сіті» за якихось 8 мільйонів фунтів. Я провів свій перший матч, а «Коп» уже співав моє ім’я. Це був момент, у який я просто не міг повірити. А потім наступні три місяці мене взагалі не було видно — я досить часто нагадую про це Юргену [Клоппу]!Але коли я все ж отримав свій шанс, саме ті відчуття допомагали мені триматися. І коли цей шанс з’явився, я просто хотів, щоб люди в клубі та вболівальники пишалися тим лівим захисником, якого вони бачать щотижня на полі. Вони були неймовірними до мене, просто неймовірними. Завжди підтримували, завжди говорили про мене позитивно. Я не міг би мріяти про кращу фан-базу. І не міг би просити кращих людей на тренувальній базі, які допомагали мені не зупинятися.Коли я згадуватиму ці дев’ять років, то робитиму це з великою усмішкою на обличчі. Іноді мене, звісно, переповнюють емоції. Зараз ще не той момент, але прощатися з усіма буде важко. Водночас це правильний час для такого кроку — і це також привід відсвяткувати ті дев’ять років, які ми всі прожили разом.