У точці, де я стою. З неї й починається мій шляхКожна з нас заходить у літо зі свого місця. І це місце - зовсім не абстракція. Це реальність, в якій ти перебуваєш зараз:твій стан, твоя втома, твої надії, твоя безнадія, твоя втрата або нове бажання. І саме з цього місця починається дорога. Ми часто хочемо втекти з нього. Бо воно болить. Бо воно нагадує. Бо в ньому немає ще того «світлого майбутнього», до якого тягне. І ми починаємо бігти - подумки, емоційно, фізично - аби тільки не бути там, де є.⠀Перш ніж рушити вперед, нам треба дозволити собі зупинитися й подивитися навколо. Що це за точка, у якій я стою? Який період я зараз проживаю? Які процеси - вікові, духовні, емоційні - зараз відбуваються всередині мене?

🌿 У психології це називається "пунктом тут-і-зараз", або "точкою входу в процес". Це момент, коли я усвідомлюю, де я є - без втечі в минуле чи фантазії про майбутнє. Це - перший крок до зміни. Не втеча, а прийняття. Бо навіть якщо цей період кризовий - він не порожній. У ньому є свої приховані дари. В кожній кризі завжди є своя прихована краса.⠀Перегляньте фільм “Прихована краса” як приклад того, що навіть у втраті, навіть у болю є щось глибше, ніж ми бачимо очима. Там, за завісою темряви, часто чекає щось дуже цінне.

💬 У кожної з нас - свій старт. Іноді - від чіткого рішення. Іноді - з безсилля. Але завжди - з реального місця. Того, де ми стоїмо, коли вперше кажемо собі:«Я хочу по-іншому. Я хочу жити. Я хочу бути собою». І це - вже перший крок. Бо шлях не починається з плану. Він починається з чесності.⠀Чесності з собою - про те, де я. І віри - що звідси все тільки починається. Запрошую в «Шлях жінки». Стартуємо.