Річка Південний Буг — чи буде вона існувати?

Я розумію, у країні війна. Але після доповідей Державної екологічної інспекції та БУВР я вийшов із засідання комісії з гірким відчуттям поразки й гнівом. Південний Буг — це не просто річка на мапі. Це джерело життя для тисяч вінничан, наш питний водозабір. І те, що ми сьогодні почули, — шокує. Заборона перевірок, сміховинні штрафи для недобросовісних водокористувачів, системне знищення прибережних захисних смуг аграріями, штучні водойми без контролю, тотальне замулення русла та відсутність очисних споруд у громадах — усе це разом призводить до одного: ми втрачаємо річку. І в цьому процесі «допомагають» навіть ті, хто розташований вище за течією — зокрема Хмельницька область, де очисні споруди водоканалів перебувають у ганебному стані. Це не політика — це реальна загроза здоров’ю людей.

Ми вимагаємо негайних, рішучих дій: • запровадити значні, болючі для порушників штрафи — лише так припиняться «економічні вигоди» від забруднення; • зняти всі формальні перепони для позапланових перевірок і посилити контроль за скидами; • терміново розробити й профінансувати програму відновлення прибережних смуг та розчищення русла; • нарешті забезпечити будівництво або модернізацію очисних споруд у громадах, де їх досі немає; • ініціювати міжобласну кооперацію з контролю за очисними спорудами вище за течією. Ми не маємо права мовчати, коли йдеться про воду, яку п’ють наші діти. Особливо коли наш водоканал бере воду з поверхневих джерел — ризики для міста очевидні й невідкладні. Сьогодні до дискусії долучилися колеги-депутати — і я вдячний їм за позицію. Але голосувань і слів замало — потрібні конкретні рішення й фінансування.

Закликаю громаду, активістів і експертів долучитися: контролюймо виконання доручень, готуймо публічні звернення до Міндовкілля та обласної адміністрації, вимагаймо включення Південного Бугу до пілотних проєктів з екологічного відновлення. Якщо ми не збережемо річку зараз — то ми що залишити нашим дітям.