Джерело
Анатологія | Кенні Гарретт кращий альт-саксофоніст пост-бопу. Якщо ви спитаєте мене...
66 Охват/переглядів
2026-10-10 09:55
Повідомлення №1671
Кенні Гарретт кращий альт -саксофоніст пост-бопу. Якщо ви спитаєте мене, кого я вважаю кращим американським тенор -саксофоністом, справившим найсуттєвіший вплив на формування пост-боп-стилістики, починаючи з 70-х років, то я, почýхавши потилицю, врешті-решт визнаю – Джо Хендерсон, музикант, внесок якого в сучасний джаз виявився в підсумку не меншим, аніж аналогічний внесок, наприклад, Телоніуса Монка. За сорок років активного творчого життя Хендерсон переграв з усіма. Й усе. Без перебільшень. (читайте біографію, там все послідовно, по датах).
Joe Henderson 📚
Був період, коли Хендерсон ненадовго занурився в відвертий авангард. Виплив з омуту. Однак авангардні екзерсиси справили на імпровізаційне мислення музиканта чималий вплив, помітно скоригували фразування, що, в свою чергу, відбилося і на структурі композицій та саксофонних соло в альбомі, який вперше (і востаннє) стаорювався Хендерсоном в жанрі «електричного» jazz fusion.
Multiple: playlist 🎧
Після цього напівелектронного експерименту Джо Хендерсон остаточно повернувся в царину акустичного звуку і «електрикою» більше не захоплювався. Став одним творців пост-бопу, причому не тільки як соліст-інструменталіст, а й як автор оригінальних композицій. На цей (композиційний) аспект творчості майстра звернув увагу автор аналітичної статті, з якою ви маєте змогу ознайомитися нижче.
Compositional style of Joe Henderson 📚
Не буду цитувати висновки глибоко професійної теоретичної публікації пана Лібмана, просто пропоную послухати авторські композиції та інтерпретації творів інших авторів у виконанні ансамблів, якими керував або в яких був солістом Джо Хендерсон. Записи різних років, втім ви складете загальне уявлення. Почнемо зі спільного альбому з Еліс Колтрейн, дружиною, соратницею і вдовицею Джона Колтрейна.
The Elements, full album 🎧
Не уявляю собі кращого партнера для пані Еліс Колтрейн, адже іноді здається, що Хендерсон — реінкарнація творця модального джазу, своєрідне живе перевидання духовної спадщини Гуру джазу – Джона Колтрейна. Втім, як зазначають в титулках книжок, перевидання змінене й доповнене. Відредаговане майстром. Виходить, подібна музика стала ніби магістральним напрямком творчості Хендерсона в 80 — 90-ті? Ні в якому разі. Пост-боп містера Хендерсона різновекторний, контрастний за формою і змістом. Для відчуття контрасту послухайте Джо Хендерсона в квартеті з Чіком Коріа, Роном Картером та Біллі Хіггінсом. Це вже інша естетика, інша філософія звуку, інший музичний світогляд.
Mirror, Mirror 🎧
Відчули контраст з пост-Колтрейн-проектом? Це далеко не все. Хендерсон в середині 80-х разом з контрабасистом Чарлі Хейденом (який брав участь також в проекті з Еліс Колтрейн) та драммером Елом Фостером «скотився» до джаз-мінімалізму. Мінімум виразних засобів. Максимум варіативних способів викласти музичну ідею – той самий внутрішній сенс усвідомленого звукотворення. Тріо. Нічого зайвого. Інша музика виходить, коли на контрабасі грає не Хейден, а британець Дейв Холланд з «додатком» в особі Джона Скофілда (гітара).
Joe Henderson Trio, full concert, 1993 🎧
So Near, So Far 🎧
Joe Henderson 📚
Був період, коли Хендерсон ненадовго занурився в відвертий авангард. Виплив з омуту. Однак авангардні екзерсиси справили на імпровізаційне мислення музиканта чималий вплив, помітно скоригували фразування, що, в свою чергу, відбилося і на структурі композицій та саксофонних соло в альбомі, який вперше (і востаннє) стаорювався Хендерсоном в жанрі «електричного» jazz fusion.
Multiple: playlist 🎧
Після цього напівелектронного експерименту Джо Хендерсон остаточно повернувся в царину акустичного звуку і «електрикою» більше не захоплювався. Став одним творців пост-бопу, причому не тільки як соліст-інструменталіст, а й як автор оригінальних композицій. На цей (композиційний) аспект творчості майстра звернув увагу автор аналітичної статті, з якою ви маєте змогу ознайомитися нижче.
Compositional style of Joe Henderson 📚
Не буду цитувати висновки глибоко професійної теоретичної публікації пана Лібмана, просто пропоную послухати авторські композиції та інтерпретації творів інших авторів у виконанні ансамблів, якими керував або в яких був солістом Джо Хендерсон. Записи різних років, втім ви складете загальне уявлення. Почнемо зі спільного альбому з Еліс Колтрейн, дружиною, соратницею і вдовицею Джона Колтрейна.
The Elements, full album 🎧
Не уявляю собі кращого партнера для пані Еліс Колтрейн, адже іноді здається, що Хендерсон — реінкарнація творця модального джазу, своєрідне живе перевидання духовної спадщини Гуру джазу – Джона Колтрейна. Втім, як зазначають в титулках книжок, перевидання змінене й доповнене. Відредаговане майстром. Виходить, подібна музика стала ніби магістральним напрямком творчості Хендерсона в 80 — 90-ті? Ні в якому разі. Пост-боп містера Хендерсона різновекторний, контрастний за формою і змістом. Для відчуття контрасту послухайте Джо Хендерсона в квартеті з Чіком Коріа, Роном Картером та Біллі Хіггінсом. Це вже інша естетика, інша філософія звуку, інший музичний світогляд.
Mirror, Mirror 🎧
Відчули контраст з пост-Колтрейн-проектом? Це далеко не все. Хендерсон в середині 80-х разом з контрабасистом Чарлі Хейденом (який брав участь також в проекті з Еліс Колтрейн) та драммером Елом Фостером «скотився» до джаз-мінімалізму. Мінімум виразних засобів. Максимум варіативних способів викласти музичну ідею – той самий внутрішній сенс усвідомленого звукотворення. Тріо. Нічого зайвого. Інша музика виходить, коли на контрабасі грає не Хейден, а британець Дейв Холланд з «додатком» в особі Джона Скофілда (гітара).
Joe Henderson Trio, full concert, 1993 🎧
So Near, So Far 🎧