… Ознайомившись зі всіма наданими мною попередньо для вашого прослуховування композиціями, ви можете запитати: «А що спільного в них? Це ж доволі різна музика». Так, різна. І ви не відчуєте в більшості випадків гармонічного джазового присмаку (blue notes), свінгового фразування тощо. Процитую вищенаведену вікі-статтю, де прямо стверджується, що звучання в nü jazz «відходить далі від своїх блюзових коренів, аніж в acid jazz, і натомість досліджує електронні звуки та етерну джазову чуттєвість…зіркою nü jazz є сама музика, а не індивідуальна спритність музикантів». Втім, щодо спритності не погоджуюсь, адже в nǔ version сontemporary jazz music, значно більшу роль, аніж в acid version, відіграє Її Величність вільна імпровізація, котра якраз і розкриває індивідуальні якості музикантів, сенс їх музичного самовираження…. То чи існує якийсь поп-стандарт nü jazz music? Чи, можливо, “nü” не більш ніж такий собі експериментальний «боковичок» в могутньому масиві електронної музики? Дійсність спростовує реальність подібного роду припущень. На тлі nü jazz sound зріс цілий напрям студійної музики і склалося її стандартне звучання. Виникли і свої корифеї жанру. Почну з найвідомішого колективу. The Cinematic Orchestra 📚

Для мене особисто “The Cinematic Orchestra” — зразок віртуозної студійної роботи «живих» музикантів-імпровізаторів, синтезаторних програмістів, DJ-turntables і саунд-продюсерів. В процесі запису органічно мікшуються в єдине звукове полотно семпли, звукові ефекти й живий звук інструментів, формуючи в підсумку настільки високоякісний кінцевий продукт, що вже перший альбом даної команди “Motion”, на мою думку (і на думку чималого числа фахівців) – то безумовний шедевр студійного виробництва і водночас еталон музики в жанрі nü jazz.

Motion, 1999: playlist 🎧

Майже всі альбоми і саундтреки до фільмів формації “The Cinematic Orchestra” — то вже ХХІ ст. Так далеко забігати не будемо, однак превентивно плейлист кращого за всі роки до вашої уваги. The best of Cinematic Orchestra 🎧