​Том Купер. Війна в Україні 26.11.2022Сьогоднішній звіт Тома Купера спершу доволі невтішний, бо він сумує через ракетні обстріл, традиційно нарікає, що Україні дають замало зброї… Утім, коли в другій частині переходить до конкретики – голос стає бадьорішим: тут і успішні дії наших ССО, і дезертирство російських мобілізованих, і фіаско їхніх спроб штурмувати Бахмут. Плюс постійні уколи куперівського сарказму…повний переклад тут Всіх вітаю! [Опубліковано 26.11 об 11.00 за Києвом].Як же мені розпочати цей огляд…?А, ну отак: війна – це пекло.Саме тому завжди найкращою ідеєю є взагалі її не починати.… це було просто нагадування для тих, які нарікають, що я не пишу звітів, не коментую нічого й не поновлюю впродовж останніх чотирьох днів. А ще для тих, котрі не можуть розслабитися й продовжують постити гострі «випади» проти моїх «анти-ізраїльських» коментарів у третій частині аналізу війни в повітрі [відповідні матеріали можна уже знайти на medium атора, а переклад трохи згодом на нашому Патреон-каналі – перекл.]. Й оскільки я вже цього торкнувся, то додам трохи розширене своє попередження: все, що ви нижче прочитаєте, залишається повністю на ваш страх і ризик, а я не буду нести жодної відповідальності за будь-яку шкоду, завдану вам логікою, думками, фактами – або моїм сарказмом.СТРАТЕГІЯЗа дев’ять місяців від початку цієї війни стає зрозуміло, якої колосальної помилки припустилося НАТО, вважаючи, що ця війна, рано чи пізно, вирішиться сама й що нема потреби підтримувати оборонні можливості України та її здатність завдати поразки російським окупантам. Тобто почали розуміти, що воювати задля прибутку, а не задля перемоги (як було в Афганістані, Іраку та кількох інших місцях) – це повна фігня.повний переклад тут Переклад: Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антон ШигімагаРедакція: Ростислав СемківОригінал тут