Частина українців протягом 4,5 років повномасштабного вторгнення з різною частотою задаються питанням: коли росіяни “зрозуміють”. Вони не зрозуміють. Зрозуміти вони зможуть лише, якщо їх перевиховати, як це зробили із німцями. Та й те — чи всім “допомогло”?Хтось сподівався на початку 2022 року, що оті ріденькі протести в Москві щось дадуть. Але на болотах такі сходки революції не влаштовують. Тим паче такі, що складаються із “хороших русскіх” / “лібералів” / “інтелігенції” (називайте, як хочете). Для росії те явище було — просто тимчасовим нерозумінням. Абсолютна більшість боліт дружно зігнулася і приклеїлася до смартфонів дивитися, як їх “мальчікі” вбивають і ґвалтують Бучу.Потім хтось сподівався, що сила холодильника переможе силу телевізора. Так не сталося. Московити терпіли ГУЛАГ, терпіли півтисячоліття рабства. Терпіти — це звичка, випрацьована їхньою історією.І ось до них нарешті почало прилітати. І вони нарешті почали відчувати війну, що називається, шкірою. Чи зрозуміли щось? Ні. Ось ці стогони у соцмережах “а нам за що?” — це дійсно щире тупе здивування. Століття оскотинювання просто так не минають, емпатія там відсутня навіть по відношенню до себе (бо якби була, то розуміли б за що).Утім це не означає, що психологічного ефекту від ударів по російському тилу немає. Він є, і ще й який. Він гасить відчуття “величі”. А відчуття “величі” від перебування в імперії — це єдине, що компенсує рабові сенс існування в гівні і репресіях. Забери в рабів відчуття “імперської величі” — і вони втратять будь-яку організацію, мотивацію до дії, а головне — віру в царя (просто почнуть шукати іншого). І в цьому плані психологічний ефект — дуже сильний.