Голова Директорії УНР Симон Петлюра буде перепохований в Україні, слідом за Андрієм Мельником та Євгеном Коновальцем. Створення Національного Пантеону Героїв все більше набирає обрисів. Чому це важливо не лише з моральної і історичної точки зору?Я тричі був в Домі інвалідів у Парижі, де похований Наполеон. В різні роки відвідування це викликало різні відтінки відчуттів, але всі вони зводилися до одного. Ти думаєш про те, що зараз перебуваєш в одному просторі, хоч і не зовсім в одному часі із видатним полководцем і політичним діячем, який багато чим визначив історію Франції. І від цього захоплює дух. Потім ти сідаєш у метро, їдеш 5 зупинок і ще 10 хвилин ідеш пішки до кладовища Монпарнас, де похований Петлюра. І тут відчуття вже дещо інші. Твій видатний співвітчизник, лежить у чужій землі, далеко від батьківщини. До гордості ща наших нащадків історію домішується гіркий присмак тих поневірянь, які змушені терпіти українці по еміграціях. Для усвідомлення своєї ідентичності дуже важливо, коли прочитавши сторінки історії, ти можеш піти і побачити і відчути цю історію у фізичному вимірі. І поховання наших діячів на нашій землі - найбільш наочний цьому приклад. "Завдяки" агресивній політиці Москви ми позбавлені такої можливості. Багато хто з політиків і полководців рятувалися в еміграції, де і були поховані. Чиїсь рештки московити плюндрували, чиїсь викрадали. Взяти лишень ганебну історію того, як комуністи стерли могилу Мазепи. А Ярослав Мудрий? Чи не московські попи зараз тримають його прах за океаном? Раді вітати наших співвітчизників удома. Їхній довгий і виснажливий шлях додому нарешті завершився. Ми повертаємо фундамент нашої ідентичності.