Продовжую свої роздуми на тему "Міста сходів" Роберта Джексона Беннетта.Початок тут в дописі, друга частина отут.❗МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ❗Хочеться відмітити те, наскільки цікаво Беннетт у "Місті сходів" показує знищення культури окупантами. І загалом те, як Сайпур зміг захопити цілий Континент.Все почалось з верхівки. З богів, які, на мою думку, тут символізують не стільки релігію, як культуру загалом зі всіма її складниками. І це добре спрацювало: без своїх богів люди втратили всі орієнтири. Вони не знали, як далі жити. Почалася пошесть. Звідки брати сили на боротьбу, коли звичне життя зникло?І ще одна моя думка: пошесть тут символізує небажання жити без звичного ладу, яке призводить до апатії, байдужості і, як наслідок, розвитку хвороб, з якими теж немає сил боротися. "Зміна фізики світу після смерті богів", як для Беннетта, звучить надто просто.Одночасно з цим зникають будинки, храми, інші споруди, які являли собою сутність культури і суспільства. Щось руйнується, щось йде під землею, щось наче безслідно розчиняється в просторі.Дезорієнтованих людей дуже легко підкорити.І ось ми дійшли до найцікавішого! Попри зусилля, докладені до руйнації, все це лишається цілим і неушкодженим десь в іншому вимірі реальності. І ця реальність не є чимось недоступним. Вона приймає до себе всіх, хто має певні розпізнавальні ознаки.Та чи можливо все повернути таким, як було? Питання відкрите.А ось відновити однозначно можна!Мені дуже подобається думка про те, що, як би не намагалися знищити культуру, вона все одно буде продовжувати своє існування допоки живуть ті, хто її пам'ятає та береже.І вже інше питання, що робити з цим всім далі. Здається, воно також заслуговує на окремий допис.🐸 Хроніки Амбер#цікавинки