Я тригерю людей тим, що я їмВ мене такі прикольні зерна, я вам просто не можу передати. Це щось неймовірне. Кожен етап, кожен крок — настільки непередбачуваний, що я сама в шоці.🤪Це історія зараз — з грошима, які для мене зібрали. Туди входять гроші на житло, на квитки, на всі ці організаційні моменти. І ще я спеціально округлила суму, щоб у мене були гроші на їжу. Бо я практично тиждень буду в дорозі, і кожен день треба буде щось собі купувати. Я не можу це брати з кредитки, тому що я її вже й так використала. Тобто я свідомо врахувала цей момент. Звісно, приблизно, бо я не знаю, які там ціни за кордоном.І в результаті я потрапила в цілу історію. Зараз, дивлячись на свої зерна, я бачу її набагато яскравіше. Наче є така ідея, що всі готові служити вчителям, і я теж доречі. Але при цьому люди готові не їсти, взяти з собою Мівіну, на всьому економити — головне бути біля вчителів.А я така взяла і вирішила, що хочу нормально харчуватися. 😅Попіклуватися про свій шлунок. І це ж навіть не тільки про їжу. Ми — головна жива істота у своєму житті. Дуже важливо, як ми турбуємося про себе, якщо хочемо щось дати іншим.І я бачу, що саме ця історія може дуже багатьох зачепити. Що, мовляв: «О, Віка ще й гроші на їжу собі взяла. Ми тут ледве-ледве, а вона буде нормально їсти». І, чесно, я в шоці. Бо, виходить, я вперше тригернула людей тим, що я… їм.Я, чесно, не очікувала такого.Але водночас я розумію, що це дуже крутий приклад. Показати людям, що нормально харчуватися, турбуватися про своє здоров’я. 🥙Особливо якщо ти служиш вчителям. І не соромитися збирати гроші навіть на це. Бо це теж турбота про життя.І дати можливість усім посіяти зерна нормального, якісного харчування. Бо це і є питання: чи зберігаємо ми життя? Чи справді ми його зберігаємо, якщо постійно сидимо на Мівіні чи МакДональдсі?Для мене це дуже цікава історія. Я ще досі трішки в шоці від того, що відкривається. І кожного разу, коли мені хтось щось говорить із цього приводу, я знову дивуюся.Чесно, я не думала, що навіть у карма-спільноті таке може вилізти. Але ось такі в мене зараз зерна. І мені дуже захотілося цим поділитися, бо ця історія підсвічує на скільки ми практикуємо.І я думаю, що колись ще буду розповідати на цьому прикладі дуже багато важливих речей.