Спочатку я думала просто вам пожалітися. А потім мене накрило усвідомленням і в думках почалася справжня трансформація.

💫

Ми живемо в цьому будинку вже приблизно три роки. За цей час тут були різні етапи, різні сусіди. І щоразу я робила свої практики, мріяла про те, щоб ми жили самі, щоб у нас був свій окремий простір. Минулого року у нас з’явилася сусідка, яка живе тут досі. У нас будинок на двох, але з різними виходами: у нас є вихід у двір, а в неї — лише на вулицю. І їй дуже хотілося теж мати доступ до двору. І тут вона каже, що хоче прибрати одну кімнату зі свого боку в дворі. А сьогодні ввечері я виходжу — і бачу, що вона прибирає вже не там, а під навісом. Саме в тому місці, де у нас висіли гамоки, стояв столик, де ми вечеряли, де я займалася йогою. І в той момент я зрозуміла: моє місце зайняли.

Звісно, перша реакція була неприємною. Наче хтось зайшов на твою територію й навіть не попередив. Відчуття, що тебе просто поставили перед фактом. Можливо, вони не зрозуміли, що це теж наше місце. Можливо, хотіли як краще й подумали, що простір пустує. Але факт залишається фактом — мене про це не запитали. Спочатку думки були негативні. Я могла б почати відстоювати кордони, показувати, хто тут господар. Але потім я раптом побачила, наскільки сильно їй хочеться бути в цьому просторі. І згадала себе — як нам із чоловіком було добре тут на початку. Як ми прибирали цей двір, де було повно сміття. Як облаштовували все з любов’ю. Як я тут займалася йогою та медитувала, як ми створювали цю атмосферу.

🥰

І тоді до мене прийшло дуже важливе усвідомлення: усе в житті завершується. Колись це місце стало для нас новим початком, новим етапом. А тепер, можливо, воно стає таким самим початком для неї. І, значить, мені настав час рухатися далі. Іноді потрібно відпустити те, що любиш, і передати це тим, кому воно зараз потрібніше.🫶🏻

Так, я все ще мрію жити окремо. Не хочу ділити простір ні з ким, особливо коли у нас зовсім різні світогляди й уже зовсім різне життя. Я хочу свій дім. Простір, куди зможу запрошувати друзів, де буде наше життя, наша атмосфера. Хочеться ближче до цивілізації — до магазинів, до зручностей, бо зараз ми живемо за переїздом, і це не дуже комфортно. Але найголовніше — я відчула вдячність. Неймовірну вдячність цій сусідці, цьому своєрідному янголу, який прийшов показати мені: час рухатися далі. В ідеалі я хочу свій будинок. Але з радістю прийму будь-який новий етап. Навіть якщо це буде просто інше орендоване житло — але вже іншого рівня, більш комфортне й ближче до того життя, яке я для себе бачу. І я зрозуміла ще одну важливу річ: я вже вмію створювати простір. Я вже зробила це один раз — і зробила дуже красиво. А значить, зможу створити це знову. Тож, схоже, у моєму житті починається новий етап 🏡