КOVALENKO

пєсков говорить про якесь мирне врегулювання, при цьому проти постачання Україні зброї США та ЄС, проти виробництва Україною озброєнь і проти припинення росією вогню. Тобто в логіці путіна все просто - він хоче всю Україну, беззбройну, беззахисну, під контролем росії. Але цього не буде. Це неможливо, і з цим не погоджуються не тільки українці, але і західні партнери. Натомість, росія хоче ще отримувати зброю та людей далі з КНДР, компоненти і технології з Китаю, поступово залучати до війни африканців з Лаосу, і щоб на це ніхто нічим не відповідав. Потім путін захоче просто ось так взяти і зайти в Балтію. А ще скаже, що Польща у Варшавському договорі була в зоні впливу росії. Дуже в лоб, і дуже дивно зі сторони росії думати, що ніхто нічого не робитиме у відповідь на зростання загроз. Такі дії лише наближають усвідомлення необхідності ліквідації режиму путіна як основної загрози для Європи, з метою вибудовування нової системи безпеки з новим діалогом про неї між основними гравцями, без росії в нинішньому вигляді.

Взагалі, головною метою Заходу зараз має бути план по зменшенню/знищенню виробничих потужностей російських ракет і нарощення виробництва власних, як ЗРК так в далекобійних. Бо росія виробляє Іскандерів (за даними ГУР- 700 на рік) більше, ніж в рік виробляється перехоплювачів балістики (мінімум 2-3 Петріота треба для перехоплення Іскандера). Дякую каналу Быть Или, а також аналітику Fabian Hoffmann, який провів орієнтовні розрахунки виробництва протиракет до систем Patriot (PAC-2|3) і перехоплювачів SAMP/T (Aster) у США та Європі.А є ще КНДР з їх KN23, той самий Іран. А якщо брати Китай? Відповідно, набагато дешевше вибити російський ВПК, ніж дати росіянам можливості нарощувати і застосовувати в майбутньому балістику по країнах НАТО, коли рф разом з кндр вирішать піти на Балтію. Парасолька безпеки будується на домінуванні економічних, дипломатичних і оборонних важелів над ворожими. Відповідно, якщо росія ставить на кількість, потрібно позбавити їх можливостей нарощувати і мати кількісну перевагу. Це можна зробити далекобійними ударами.

Недавно випала нагода трохи реанімувати формат Книжкових порад на каналі. Сьогодні книги радить Андрій Коваленко, офіцер Сил оборони та керівник Центру протидії дезінформації РНБО.1) «46 секунд» Ксавьєра Мессінга – книга, яка детально, в форматі детективу, описує принципи роботи розвідки, зокрема російської СЗР. І написана вона фаховою людиною, тобто не є вигадкою, а побудована на певному реальному досвіді. Можу підтвердити професійний погляд автора і гарну деталізацію, яка демонструє, що розвідка – це інтелект, аналіз і уважність до деталей. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти, як мислять росіяни, як працюють розвідники – це далеко від красивих відео і навіть Бондіани.2) «Active Measures. The Secret History of Disinformation and Political Warfare» – Томаса Ріда – це книга про інформаційну війну та шпигунство. Там охоплюються часи після приходу до влади Більшовиків, комунізму та холодної війни. На прикладах часів, автор демонструє використання дезінформації спецслужбами СРСР, США. З книги випливає, що методи загалом не змінились, просто більшість перейшла в діджитал. Вона допоможе зрозуміти критикам, що інформаційна війна триває завжди, на відміну від фізичної. І нею займаються спецслужби. Більше того, вона продемонструє, що багато людей, які є культурними діячами чи лідерами думок - це інструменти війни на озброєнні спецслужб. 3) «Серед словаків. Коротка історія байдужості — від Дубчека до Фіцо, або як я став патріотом» – чудова книга, яка демонструє шлях і передумови до розпаду Чехословаччини, а також змальовує портрет окремих дійових осіб, що вирішували та досі вирішують долю Словаччини на політичній арені. Враховуючи, що автор Мартін Мілан Шімечка є сином відомого дисидента, він детально знає бекграунд таких, як прем’єр Фіцо. І багато демонструє тонкощів суспільства, шлях до ЄС і деталізує стосунки з країнами-сусідами. Гарна робота для розуміння словаків.4) «Пристосування і опір» – Анджея Фрішке. Детальне дослідження стану польського суспільства після Другої світової під час радянської окупації. Про політичний ландшафт, пристосуванців та тих, хто чинив опір та виграв. Дуже гарна книга, змальовує життя в тоталітарному суспільстві і моральний вибір людини.5) «Чеські історії 20 століття» – Радомира Мокрика. Радомир Мокрик зробив збірку есеїв про чеську історію, суспільство, людей, які пережили події в міжвоєнний період, Празьку весну, окупацію, розвал Чехословаччини та шлях до нинішньої Чехії. Як і попередні книжки дозволяє вивчати ментальність близької нам країни.6) «Опіум дурнів» – Герд Руді досліджує, як теорії змови, від глобальних до локальних, стали для багатьох людей релігією. Історичні корені конспірологічних теорій йдуть в часи великих потрясінь. Наративи теорій змови живучі в ці часи і переходять зі століття у століття. Згадайте часи Ковіду і нинішньої війни – теорії змови з нами. Прочитаєте і зрозумієте, як це працює (зазвичай через брак інформації і знань). 7) Ну і всім завжди раджу книгу Джона Кеннеді – «Чому Англія Спала» – це часи Чемберлена і Європи, яка проґавила Другу світову. А також Британії, яка хотіла уникнути підготовки через дороговизну. Джон Кеннеді написав про політику умиротворення, яка не спрацювала. Багато паралелей з поведінкою країн ЄС 2022 року. Щоправда, Велика Британія більше так себе не вела після помилки Чемберлена.#книжкові_поради@denyssihay

Звісно, що путін навмисно атакував після дзвінка з Трампом. Атакою на Київ та Київщину росія передає сигнал в США, який звучить приблизно так: не лізьте та не допомагайте Україні. путін досі хоче всю Україну, щоб наша держава була в сфері впливу рф. І намагається досягнути це через удари по тилу, бо на фронті він не може вирішити поставлені задачі.Звісно ж, цього не буде. Проте парадигма росіян саме така - вони хочуть, аби США не втручались в події у Європі. Більше того, путін прагне ситуації, коли американська зброя не захищає Європу, а він отримує людей та зброю з кндр, виробляє свою, і має технології з Китаю. За таких обставин наслідками буде наступ на Балтію, про що постійно кажу. Позиція Китаю, що росія «не може програти», насправді ставить Західний світ перед вибором: намагатися далі вдавати, що дипломатія без тиску може дивом спрацювати і москву можна «відірвати від Пекіну», або ж врешті зрозуміти, що у такому випадку цей дощ надовго і необхідно відсунути війну подалі, вглиб росії та поближче до Китаю, ніж до Європи. НАТО не має бути виключно оборонним альянсом. Реальність вимагає трансформації в наступальний союз. росія ж, як інструмент агресії, має бути політично, або фізично зруйнована - цілісність цього утворення у нинішньому вигляді практично гарантує війну в Європі. Думки про те, що все можна тримати в капсулі війни рф проти України, даючи нам озброєння (далеко не в тій кількості, яка потрібна, будемо чесними), є хибними, і призводять тільки до втрати часу. Вони вже призвели до наявності військ кндр у Європі - це загроза, якої не існувало навіть в часи Холодної війни. Простими словами, формула наступна: зброя для України, перетворення НАТО в наступальний Альянс і початок проактивних дій, економічні удари по рф та її союзниках. Інакше це все доведеться все одно робити, але фронт може бути десь в районі Балтії під кордонами з Польщею, паралельно з війною в Україні, якщо і далі проводити політику, яку бачимо зараз. Ми ж, звісно, все одно стримаємо росію тут. А от Балтія - ні.

росія одночасно нажила собі ворогів і в Баку, і в Єревані. Колись кремль грав на суперечностях між Азербайджаном і Вірменією, тримаючи обидві країни під контролем через Карабах. Потім з Карабаху росіяни втекли. Сьогодні – росія втратила важелі впливу. Не вистачає в них ресурсів.30 червня в Азербайджані затримали працівників Sputnik – за даними місцевих медіа, це співробітники ФСБ. Це вже не натяк, а прямий сигнал москві: її агентуру вичищають, а гуманітарна та інформаційна співпраця припиняється. І це відповідь не лише на тиск на азербайджанську діаспору в рф чи збитий азербайджанський літак – це реакція на загальну токсичність росії.Вірменія офіційно заявила: москва не має лізти у внутрішні справи. У Єревані арештовують проросійських політиків, бізнесменів і церковників.Це зовнішньополітичне банкрутство рф. Історія з Україною дала сигнал іншим: москва не визнає чужої суб’єктності на пострадянському просторі - і це робить її небезпечною, і слабкою водночас. Всі роблять висновки.А він один: Закавказзя більше не під москвою. І не буде.

пєсков вкотре сказав не для нас, а швидше для західних політиків, які не розуміють російську ментальність, що припинення вогню росії не треба, бо вони хочуть просуватися на фронті. Відповідно, єдина працююча логіка взаємовідносин з нинішньою росією - це формула сили. Якщо росіян зупинити, якщо росіян боляче бити, якщо позбавляти їх економічних можливостей, бо все економічне у них зараз вливається у ВПК - тоді відкривається реальний коридор для раціонального діалогу. Поки Захід не робить необхідних зусиль, росія воюватиме. Тут не працює раціональний підхід. США вірили в раціо, але у росіян воно не піддається питанням раціональної вигоди від співпраці. В них є розуміння екзистенційних болей щодо розвалу срср і втрати великого впливу на Європу і у світі. І ці божевільні болі вони переносять на поле бою в божевільний спосіб, при цьому паралельно принижуючись перед Китаєм, і навіть КНДР, від яких залежить їх можливість воювати. І перед США, санкцій яких вони найбільше бояться. При цьому, битва за Покровськ, чи набіги на Сумщині видаються за якісь «геополітичні зрушення», але глобально - це абсурд. Втім, росіяни не вважають це абсурдним. Повне нерозуміння росії на Заході, на жаль, зберігається. Мені б дуже не хотілося, щоб Захід збагнув щодо важливості силових методів тільки після удару в Балтії.

Сьогодні кращий час нагадати про те, чи існує взагалі «російський народ».Давайте подивимося на поняття «російський народ» з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони. По-перше, чи є росіяни нащадками Русі? Російська державна ідентичність базується на претензії до спадщини Київської Русі. Але ця претензія значною мірою є ретроспективною реконструкцією, сформованою в XV–XVII століттях Московським царством. Після падіння Києва під ударами монголів у 1240 році (за іншими даними 1241) Русь розпалася на окремі землі. Москва перебувала в залежності від Орди понад два століття і ввібрала багато ординських рис у систему управління, політичну культуру та соціальну ментальність. Московія пізніше сконструювала міф про «третій Рим», нібито успадкувавши як православ’я, так і державність від Візантії та Русі. Це була політична узурпація історії Києва. По-друге, чи існує «російська нація»?Поняття «русский народ» - штучно сформоване етнополітичне явище. Воно виникло під впливом імперських процесів. У Московії не було єдиної нації: вона включала угро-фінські племена, слов’ян (новгородців, смолян), татар, народи Поволжя. Згодом відбувалося насильницьке зросійщення та асиміляція.У XVIII–XIX столітті за Петра І та Катерини ІІ формується концепція «триєдиного народу» - великороси, малороси, білороси, що є ідеологічною конструкцією, яка частково і досі використовується режимом путіна, а також просувається ідеологом відродження російської імперії - дугіним. «Русские» - це симулякр, сплав імперського підданства і лояльності, а не кровної спільності.По-третє, «російський народ» - це не етнос, а політична категорія, яка створена імперією для легітимізації експансії та асиміляції інших. У російській імперії, срср, а зараз і в рф, «русскость» = вірність центру, мові, царю, вождю, президенту. Якщо народи - це співтовариства пам’яті та історії, то «русские» - це спільнота амнезіїс яка замінила ідентичність та власну історію і народні культури на службу силі.Мова, культура, свідомість - це штучний клей, який тримає «русскость». Мова - один із небагатьох маркерів, який тримає «росіян» разом. Але й вона є результатом державного насадження. Літературна російська сформована в XVIII столітті, як суміш церковнослов’янської, московських говірок і польсько-французької граматики. Вона обслуговувала імперський центр, а не народну культуру.Російська культура - вторинна і централізована. Вона завжди була частиною пропаганди вождя.Також вона не є культурою народу, а виключно культурою імперських еліт, яка нав’язується всім підданим. Тому в росії завжди боролися з регіональною ідентичністю, від закриття національних шкіл до знищення фінно-угорських мов.То чи існує «російський народ»?У біологічному, етнічному, антропологічному сенсі - ні, бо це мозаїка з десятків народів і субетносів. У культурному сенсі - це абстракція без колективної пам‘яті, що щоразу відроджується з новим царем, вождем або президентом.У політичному сенсі - це народ-слуга імперії, народ-функція, створений для обслуговування вертикалі влади. І не є класичним поняттям народу як такого.«русский народ» - це не етнічна істина, а імперська фікція, яка потребує постійного відтворення через насильство, пропаганду і стирання ідентичностей інших.Саме тому «російського народу» як такого не існує.

Рубрика «а я попереджав про війну в Балтії через 4-6 років». «Ми майже впевнені - і маємо розвіддані, що це підтверджують – що Україна є лише етапом на шляху Росії на Захід", – сказав керівник німецької розвідки Каль.Водночас він наголосив – це не означає, що Німеччина очікує руху російських танкових армій на Захід."Але ми бачимо, що обіцянка колективної оборони НАТО буде перевірена на міцність", – зауважив Каль.Не розкриваючи деталей щодо джерел розвідки, Каль зазначив, що російські посадовці передбачають конфронтації, які не дотягують до повномасштабної війни, але можуть перевірити, чи справді США виконають свої зобов’язання щодо взаємодопомоги відповідно до статті 5 Північноатлантичного договору."Їм не потрібно направляти танкові армії для цього. Достатньо відправити "зелених чоловічків" до Естонії, щоб "захистити" нібито пригнічену російську меншину", – заявив він, маючи на увазі російську окупацію Криму у 2014 році.-Від себе ще додам, що варто взагалі забути про поняття «танкові колони» у війні майбутнього. Дрони на штучному інтелекті, як повітряні так і наземні, авіація та піхота. Танки для війни в Європі на першому етапі точно взагалі не будуть потрібні через вразливість.

Брянсько-Курський цукор. Уночі в Брянській області зруйнувався міст під час проходження пасажирського поїзда «Климове - Москва», є загиблі. Офіційна причина - «незаконне втручання в діяльність транспорту». Майже одночасно - ще один обвал мосту в Курській області. Там з рейок зійшов вантажний локомотив.Ці події відбуваються за два дні до переговорів у Стамбулі щодо припинення вогню. При цьому москва не передала жодного меморандуму з пропозиціями і направляє туди делегацію без повноважень. Складається враження, що кремль готує підґрунтя для зриву перемовин - з іміджевою атакою на Україну в міжнародному медіаполі. Знову з’являється спокуса показати нас «країною-терористом», щоб уникнути діалогу і продовжити літній наступ, який вже почався на Сумщині, у Запорізькій області, триває на Сході.росія не вперше використовує «підриви під чужим прапором». У 1999-му теракти в Рязані стали стартовим майданчиком для путіна. Імовірно, до старої тактики повертаються знову - цього разу не для внутрішньої мобілізації, а для міжнародної маніпуляції.Україна не має жодного мотиву зривати Стамбульський саміт. Навпаки, Україна давно погодилась на припинення вогню.Тому рельсова війна в стилі Другої світової - це аргумент для російської пропаганди, а не інструмент нашої політики.

Попри наявність багатьох аналітичних центрів у США, які роками вивчають росію, американська політична еліта досі не розуміє базову річ - росіяни не мислять категоріями компромісу, а режим путіна не керується логікою вигоди, стримування чи «правил гри». Його ментальність - це фанатична віра в силу, історичну місію та право домінувати. Це не раціональна модель поведінки, яку можна «відлякати» санкціями чи змусити до миру через «стриману дипломатію».Вашингтону зручніше сприймати рф як «проблемного партнера», а не як цілеспрямованого ворога. Бо це дозволяє залишати простір для переговорів. Але росія не веде переговорів - вона користується слабкістю. Всі спроби «перезавантажень», «червоних ліній» і «нормандських форматів» путін сприймав не як шанс домовитися, а як знак страху Заходу. Він вигравав час. Зараз - те саме. Перемовини потрібні тільки для виграшу часу заради літнього наступу. Мета рф - не отримати американські санкції тут і зараз. І не дати привід надати нам більше зброї. Чому це не бачать у столицях НАТО? Бо мислять про рф через ліберальну призму - проектуючи свої цінності на того, хто їх зневажає.Це не про недостатність даних - це про небажання прийняти жорстоку правду. І ця помилка вже коштувала тисячі життів. Якщо так піде далі - Європа отримає війну в Балтії за 4-6 років і не тільки з росією, але й з корейцями та іранськими проксі.