Молодь, яка обирає Харківщину, — це найбільша інвестиція у майбутнє нашого регіону.Саме до цієї важливої ініціативи сьогодні долучився Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут».20 травня начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов та голова Харківської обласної ради Тетяна Єгорова-Луценко відкрили профорієнтаційний захід «Траєкторія успіху: від освіти до кар’єри», організований Харківською обласною військовою адміністрацією спільно з Харківською обласною радою.Цього дня на заході зібралися понад 450 майбутніх вступників із десяти громад Харківщини. Для молоді працювали 20 закладів вищої освіти, 12 провідних підприємств області, представники бізнесу, роботодавці та служба зайнятості.Було приємно бачити хлопців і дівчат, які щиро цікавляться своїм майбутнім, ставлять запитання, знайомляться з можливостями навчання та професійного розвитку. Попри складні часи, харківські університети продовжують працювати, розвиватися та готувати фахівців для України.Особливо важливо, що учасники заходу могли не лише дізнатися про освітні програми, а й поспілкуватися з представниками підприємств, які вже сьогодні формують економіку та ринок праці Харківщини.Серед учасників — ПрАТ «Харківський плитковий завод», АТ «Українські енергетичні машини», АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», АТ «Укрзалізниця», ПП «Український ресорний центр», Харків IT Cluster, завод «Південкабель» та інші відомі підприємства регіону.Університети Харкова традиційно підготували науково-пізнавальні експозиції. Аерокосмічна виставка ХАІ «Всесвіт знань» стала однією з найпопулярніших локацій заходу. А селфі з уже легендарним космонавтом ХАІ сьогодні точно прикрасили чимало сторінок у соцмережах.Дякуємо закладам вищої освіти, викладачам, партнерам і всім, хто працює заради майбутнього молоді.Адже сьогодні принципово важливо, щоб кожен юнак і кожна дівчина бачили своє майбутнє саме в Україні та на Харківщині.
У ХАІ відбулася планова перевірка пожежних гідрантів і систем протипожежного водопостачання. Те, що колись могло здаватися суто формальною процедурою, сьогодні стало невід’ємною частиною життя прифронтового університету.Що таке ворожі прильоти, ХАІ знає не з новин — понад 200 влучань лише за весну 2022 року…Ворожий удар і спалені піввікові ялинки біля головного корпусу 6 квітня досі залишаються в пам’яті університетської спільноти цієї весни.Тривоги, які давно стали частиною щоденної реальності.Саме тому в університеті з максимальною відповідальністю ставляться до справності систем протипожежного захисту, пожежогасіння й зовнішнього водопостачання. Регулярне обслуговування, перевірка тиску, технічного стану й готовності обладнання — це не для звітності, а питання реальної безпеки людей, навчальних корпусів та інфраструктури університету.Начальник відділу охорони праці ХАІ Олександр ДАНІЛІН спільно з фахівцями 27-ї Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України в Харківській області провели комплексну перевірку й підтвердили справність систем і готовність обладнання до роботи в разі надзвичайної ситуації.Це реалії життя крилатого університету прифронтового міста-героя.Реалії, у яких безпека — вимога воєнного часу.Дякуємо всім, хто щодня тримає безпекову складову ХАІ на надійному рівні.
Студенти сьогодні мають уміти не лише працювати з інформацією, а й розуміти її справжню цінність. Особливо коли йдеться про документи, архіви й історичну пам’ять, які зберігають історії людей, родин і цілої країни.Саме за таким досвідом студенти й викладачі кафедри документознавства та інформаційної діяльності (705) ХАІ вирушили на унікальну зустріч, яка по-новому відкрила для них світ роботи з минулим.Приводом для розмови став масштабний історико-культурний проєкт — презентація книги Вікторії БЕЛІМ — американської журналістки, волонтерки, докторки філософії з політології та викладачки Версальського університету.Її дослідження базується на реальних, часом болісних, але надзвичайно важливих родинних архівах Полтавщини та Харківщини. Ця історія набула широкого міжнародного резонансу й уже видана у 18 країнах світу.На прикладі цієї книги студенти побачили, як унікальні архівні документи перетворюються із «сухих» паперів на живу основу національної пам’яті, за якою стоять реальні людські долі й культурна спадщина України.Під час живої та відвертої дискусії майбутні інформаційники й документознавці розбирали кейси, які не знайдеш у підручниках:• як правильно «читати між рядків» старовинні документи;• з якими викликами стикаються дослідники під час пошуку правди в архівах;• чому міжнародна співпраця в архівній справі є потужним інструментом культурної дипломатії України на світовій арені.Особливо цінним стало те, що Вікторія БЕЛІМ із щирою відкритістю погодилася провести ще одну зустріч уже для ширшого кола студентів ХАІ, підтримавши молодь у прагненні до наукового пошуку й осмислення історичної правди.Тож попереду — нові зустрічі, великий науковий пошук і ще глибше осмислення нашої історії без прикрас.Окрема повага й щира подяка директору Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України) Марату БАЛИШЕВУ. Дякуємо за бездоганну організацію, надзвичайно теплу атмосферу й за те, що цей захід став не просто офіційною подією, а справжнім інтелектуальним і духовним діалогом, який надихає діяти!
Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» з глибоким сумом сповіщає, що пішов із життя професор кафедри комп’ютерних наук та інформаційних технологій, кандидат технічних наук ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ ЛЕЩЕНКО.Олександр Борисович народився у 1961 році.У 1984 році з відзнакою закінчив Харківський авіаційний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління» — і відтоді назавжди пов’язав своє життя з ХАІ, з рідною кафедрою 302.Його професійний шлях в університеті тривав понад сорок років — від інженера та наукового співробітника до професора кафедри. Він навчався в аспірантурі ХАІ, у 1993 році захистив кандидатську дисертацію, а згодом отримав вчені звання старшого наукового співробітника, доцента та професора ХАІ.Олександр Борисович був одним із визнаних авторитетів у сфері ІТ-дисциплін, зробивши неоціненний внесок у розвиток комп’ютерних наук, освітньої та наукової діяльності університету. Протягом багатьох років він викладав дисципліни, пов’язані з базами даних, інформаційними системами та штучним інтелектом, формуючи покоління фахівців у сфері ІТ. Під його науковим керівництвом студенти ХАІ ставали переможцями та призерами всеукраїнських і міжнародних ІТ-чемпіонатів та конкурсів.Його наукові напрацювання та професійний авторитет були добре відомі далеко за межами кафедри, факультету та самого ХАІ. Ім’я Олександра Борисовича користувалося великою повагою серед інженерної та наукової спільноти України. Велику роль у цьому відіграла його багаторічна науково-видавнича діяльність.Багато років Олександр Лещенко був відповідальним секретарем редакційних колегій відомих фахових видань ХАІ — журналів «Авіаційно-космічна техніка і технологія» та «Радіоелектронні і комп’ютерні системи». Саме завдяки його професіоналізму, уважності та відданості справі зміцнювалися наукові зв’язки університету з провідними вченими, дослідницькими установами та підприємствами аерокосмічної галузі України й світу.Він був людиною, яка поєднувала глибокі знання, інтелігентність і надзвичайну відповідальність. Колеги та студенти знали його як спокійного, уважного та надійного наставника, який завжди був готовий допомогти, підтримати й поділитися досвідом.За роки праці Олександр Борисович був відзначений багатьма нагородами університету. Свого часу зал аплодував йому як переможцю «Ікарів ХАІ». Він був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги», а також удостоєний найвищої відзнаки університету — «Зірки ХАІ».Його колеги говорять сьогодні прості, але дуже болючі слова:«Неймовірно важка і страшна втрата для всіх, хто його знав. Кожного дня — зранку і до вечора — він був на своєму робочому місці. На ньому трималася величезна робота. Уявити викладацьку без нього неможливо».Сьогодні ХАІ втратив не просто викладача і науковця.ХАІ втратив людину, яка десятиліттями самовіддано творила його науковий простір, підтримувала університетські традиції та виховувала нові покоління справжніх професіоналів.Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам та учням ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА ЛЕЩЕНКА.Світла пам’ять про справжнього Патріота ХАІ, Вченого, Викладача і Людину назавжди залишиться на рідній кафедрі, на рідному факультеті, у серцях багатьох поколінь хайовців...
🏅 У День науки щиро вітаємо декана факультету літакобудування ХАІ Дмитра КРИЦЬКОГО з державною відзнакою!Відповідно до Указу Президента України №380/2026 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки», декану факультету літакобудування Національного аерокосмічного університету «ХАІ» Дмитру Крицькому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. Це високе державне визнання багаторічної праці, відданості авіаційній галузі та розвитку української інженерної школи.Дмитро КРИЦЬКИЙ — людина, яка все своє життя пов’язала з ХАІ, пройшовши шлях від студента факультету літакобудування до декана найстарішого факультету Національного аерокосмічного університету. Щиро вітаємо Дмитра Миколайовича з почесним званням та бажаємо нових професійних звершень, наукових перемог, талановитих студентів і мирного українського неба! 🚀Указ Президента України №380/2026:https://www.president.gov.ua/documents/3802026-59429
📚Науково-технічна бібліотека ХАІ запрошує поціновувачів класики й історичного роману відвідати нову книжкову експозицію! Цього року ми відзначаємо 180 років від дня народження видатного польського письменника, майстра історичної прози та лауреата Нобелівської премії — Генрика Сенкевича (1846–1916).Його твори — це не просто література, це масштабні «історичні полотна», що переносять читача у вир доленосних подій: від часів Римської імперії до лицарських битв і козацьких воєн. 📋Представлені найвідоміші шедеври автора:«Камо грядеши» (Quo Vadis) — всесвітньо відомий роман про часи імператора Нерона та перших християн, за який автор отримав Нобелівську премію.«Хрестоносці» — епічна розповідь про боротьбу польського народу проти Тевтонського ордену.Твори зі знаменитої «Трилогії»: «Потоп» і «Пан Володієвський», що стали класикою пригодницько-історичного жанру. Окрім книг, ми підготували для вас добірку глибоких цитат письменника, які не втрачають актуальності й сьогодні:«Як світло походить від сонця, так і щастя походить з любові», «Зло, як хвиля, вдаряє об берег і повертається назад».Виставка — це чудова нагода відволіктися від технічних розрахунків, поринути в атмосферу шляхетності, мужності й справжнього кохання, а також відкрити для себе нові факти з біографії великого майстра слова. 📍 Де: читальна зала Науково-технічної бібліотеки ХАІ. Приходьте за натхненням і новою порцією якісного читання! Чекаємо на вас!💙
13 травня в ХАІ вже всьоме відбувся пробний НМТ.Цього дня сучасний безпечний освітній простір університету зустрічав 57 учнів 11 класів Немишлянського району Харкова — школярів міста, які навіть у непростих умовах продовжують навчатися, мріяти й будувати своє майбутнє.У Харкові вже добре знають: пробний НМТ у ХАІ — це не просто тестування, а комфортний і продуманий простір, створений за сучасними вимогами безпеки й організації навчання, де можна спокійно зосередитися на головному — своїх знаннях і майбутній професії.Для учасників це була можливість відчути реальний формат НМТ, перевірити власні сили, навчитися правильно розподіляти час і впевненіше дивитися на майбутній іспит.Поруч зі школярами протягом усього тестування були викладачі й співробітники університету — допомагали, пояснювали організаційні моменти, підтримували й створювали атмосферу, у якій хвилювання поступово змінюється впевненістю.І, мабуть, найкраще про цю атмосферу говорять самі учасники. Після тестування ХАІ отримує щирі повідомлення зі словами подяки за підтримку, пояснення й теплий прийом. Саме задля таких слів університет продовжує працювати для харківських школярів.І ми щиро віримо, що серед тих, хто сьогодні писав пробне НМТ, — майбутні студенти ХАІ.✈️
Ці травневі дні 1962 року ввійшли до славетної історії легендарного Студентського конструкторського бюро ХАІ шедеврами легкомоторної авіації, створеними студентами Харківського авіаційного інституту. Саме в ці дні студенти підняли в небо літак ХАІ-19.А починалася ця історія так: у 1959 році СКБ ХАІ розпочало свою діяльність із проєкту літака ХАІ-17. Перспективна машина, на яку покладали великі надії, зазнала аварії вже під час другого польоту. Однак саме вона дала поштовх до створення нового проєкту — літака ХАІ-18. І головне — досвід роботи над першими студентськими літаками засвідчив необхідність не лише проєктування, а й повністю самостійного виготовлення літальних апаратів.Так, під керівництвом Валерія Решетнікова й Бориса Заславського студенти спроєктували літак ХАІ-19. Використовуючи крило й оперення ХАІ-17, вони зібрали ХАІ-19 буквально за три місяці 1961 року. Емблемою літака став «Каменяр» Івана Франка з гаслом «Лупайте сю скалу!».Літак створили студенти: Люшнін, Перегудов, Гайдачук, Сазонкін, Лігаченко, Челомбитько, Готенов, Місан та інші. Це був вільнонесучий моноплан із відкритою кабіною на одну особу. Шасі — триколісне, з керованим носовим колесом. Обшивка — полотняна, з фанерним носком крила. Двигун М-61К мав потужність 30,5 к.с. Паливо з двох баків об’ємом 27 літрів надходило самопливом. За розрахунками, за польотної маси 315 кг літак мав дальність польоту до 600 км, стелю — 2000 м, а максимальну швидкість — 140 км/год.З 6 до 8 травня 1962 року Валерій Решетніков здійснив на ХАІ-19 кілька вдалих випробувальних польотів (цей момент зафіксовано на фото). Проте повного циклу випробувань провести не вдалося — довелося обмежитися висотою польоту 50–70 м, оскільки мотоциклетний двигун часто працював із перебрями, що призводило до поломок гвинта й носової стійки.І все ж ХАІ-19 став першою машиною, яку хайовці від і до побудували в новоствореному Студентському конструкторському бюро. У цей період також були створені й успішно випробувані аеросани АС-2 — з тим самим, незмінним мотоциклетним двигуном. А тим часом народжувався легендарний ХАІ-20... Але це вже інша історія!
На День пам’яті та примирення до меморіалу загиблим у двох війнах поклали квіти…На стелі, де викарбувані імена тих, хто віддав життя в битві проти російської навали, прозвучала страшна цифра — 81…Ми тоді ще не знали, що саме в ці дні до цього списку додадуть ще одне ім’я.Володимир Сосновський. Викладач IT-коледжу ХАІ.Бувають люди, які здатні поєднувати в собі цілі епохи.Володимир був саме таким — людиною знань, честі й неймовірної емпатії до всього живого.Народився 12 липня 1972 року в Миколаєві, проте його професійне становлення тісно пов’язане з Харковом. Спершу було професійно-технічне училище № 14, де він опанував фах монтажника радіоелектронної апаратури і приладів. Згодом, у 1995 році, він закінчив Українську інженерно-педагогічну академію, здобувши кваліфікацію інженера-педагога.Спеціаліст вищої категорії, знавець систем мобільного зв’язку.З 1 вересня 2021 року Володимир Сосновський став викладачем у коледжі ХАІ. Студенти й колеги цінували його не лише за глибокі знання, а й за щирість, яка сьогодні є рідкісним даром.Поза межами аудиторій Володимир жив історією. Він не просто вивчав минуле — він умів його відтворювати. Займаючись історичною реконструкцією, власноруч виготовляв обладунки лицарів, козаків і воїнів різних епох. Кожна деталь спорядження була відображенням його любові до української культури — тієї самої, яку згодом він пішов захищати зі зброєю в руках.Коли почалася велика війна, Володимир Сосновський мав бронювання як викладач і міг далі навчати молодь у безпечних аудиторіях. Проте його характер і серце обрали інший шлях.3 жовтня 2025 року він добровільно став до лав захисників рідної Харківщини.Трохи північніше Козачої Лопані є маленьке село Ветеринарне… Точніше — колись там було село. Колись там вирувало життя, квітли травневі сади, а дружні родини плекали свій дім і щастя.Сьогодні від цього майже нічого не залишилося.Саме там, серед понівечених вулиць, згорілих будинків і потрощених садів, які навесні вперто продовжують квітнути, Володимир Сосновський прийняв свій останній бій.Воїн. Доброволець. Але водночас — людина неймовірної доброти.У його стрічці поруч із волонтерськими зборами завжди були дописи про безпритульних тварин. Він шукав господарів для покинутих котів і собак, болісно співпереживаючи кожній живій душі.«Як же шкода самотніх, покинутих котів… Вони готові бігти за людиною в надії, що їх нарешті помітять і, можливо, цього разу їм усміхнеться доля…» — було написано в нього.Був патріотом рідного коледжу. Навіть на фронті поширював дописи про свята, набори, дні відкритих дверей. Хотів, щоб у коридорах знову звучали студентські голоси. Вірив у це.Мріяв, щоб Харків перестав жити під сиренами.Щоб на його вулиці повернувся спокій.Мріяв про мирну й щасливу Україну.Про майбутнє для студентів рідного IT-коледжу ХАІ.І ще мріяв, щоб на вулицях і в притулках не залишилося жодної покинутої тварини.Щоб кожен вухастик знайшов свої рідні руки, теплий дім і турботливе серце.Володимир Сосновський.Викладач IT-коледжу ХАІ. Воїн. Доброволець. Патріот.Світла пам’ять тобі, воїне.І низький уклін від усього ХАІ.#героїХАІ
Неділя в гуртожитках ХАІ видалася по-особливому теплою.Святковою. Щемкою. І дуже творчою.Тут відбулися одразу два концерти, присвячені Дню матері, — у гуртожитках ХАІ-10 і ХАІ-6.І найголовніше — ці концерти підготували діти-переселенці.Ми вже не раз писали про те, що гуртожитки ХАІ стали другим домом для сотень людей, які були змушені залишити рідні міста через війну. Тут живуть родини з окупованих територій, із прифронтових громад, із міст, де щодня лунають вибухи.Але навіть після всього пережитого діти продовжують співати.Продовжують творити.І в той день вони співали для найдорожчих — для мам.Для мам, які витримали евакуацію.Для мам, які починали життя з нуля в чужому місті.Для мам, які тримають свої родини навіть тоді, коли самі ледве стримують сльози.У залах гуртожитків звучали пісні, лунали оплески, а в очах глядачів часто блищали сльози. Бо це були не просто концерти. Це був прояв вдячності, любові й дитячого тепла — такого щирого, яке неможливо зіграти.Особлива подяка Денису НАЗІНУ — волонтеру, музиканту, композитору й людині, яка допомагає дітям знаходити себе через творчість навіть у найважчі часи.Дякуємо керівництву студмістечка й гуртожитків за підтримку цих ініціатив і за атмосферу, у якій навіть у час великої війни залишається місце для музики, дитинства й добра.💙
TGLIST.COM.UA
