Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» з глибоким сумом сповіщає, що 12 жовтня відійшов у вічність наш колега, випускник ХАІ, начальник відділу внутрішнього аудиту
Володимир Анатолійович МИРОНОВ

Він пов’язав своє життя з авіацією одразу після школи, коли приїхав до Харкова, щоб стати студентом літакобудівного факультету ХАІ. Навчався наполегливо й був одним із найактивніших студентів, на яких трималося студентське життя не тільки факультету, а й усього інституту.
Після закінчення ХАІ у 1985 році служив офіцером у Військово-повітряних силах. Багато років працював в інженерії та бізнесі. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до рідного університету, де очолив відділ внутрішнього аудиту.
Колеги знали його як чуйну, щиру людину та фахівця високого ґатунку, який завжди глибоко занурювався в суть справи й знаходив виважені рішення.

Аналітика, складні аудиторські розрахунки — і водночас готовність власноруч розбирати завали й уламки після ворожих обстрілів...

Таким був Володимир Миронов — людина, яка не залишалася осторонь, коли рідному ХАІ була потрібна допомога.
Але була в його житті ще одна велика любов — студентська сцена. І про цю сторінку не можна не згадати.

Ще студентом він талановито писав вірші, грав на гітарі. Виступав у складі Агитбригади Першого факультету, слава якої гриміла на весь інститут. Саме з неї він прийшов до студентського театру «Понеділок» — справжнього символу студентського духу ХАІ 1980-х. Кількість вистав, із якими театр виступав на фестивалях і конкурсах, об’їздивши пів країни, сьогодні вже важко злічити. Володимиру Миронову у виставі «Діамант маршала де Фантьє» аплодував зал ХАІ, аплодували студентські сцени країни.

Минали роки, змінювалося життя, але любов до театру та рідного університету залишалася незмінною.

Останнім часом Володимир Анатолійович працював над особливим проєктом — фільмом про студентське життя 1980-х років. Звісно, у ньому мала ожити й історія легендарного театру «Понеділок». Володимир працював над сценарієм, писав пісні. Та головна мета була значно більшою за сам фільм: він мріяв, щоб нове покоління студентів відродило славу студентського театру ХАІ.
«І я мрію вийти на сцену. Може, й мені дістанеться хоч якась невелика роль сивочолого професора», — із теплом жартував Володимир.

На жаль, передчасна смерть обірвала ці світлі плани.
Але ми віримо, що колись на сцені ХАІ знову розіллються оплески й пролунає довгоочікуване «На біс!». Що на сцену вийде нове покоління акторів студентського театру.
І поруч із ними незримо буде Володимир Миронов — у кожному рядку, у кожній пісні, що звучатимуть зі сцени ХАІ.
ХАІ втратив не просто колегу й випускника. ХАІ втратив частину своєї душі. Частину своєї історії.

Висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким, друзям, колегам та всім, хто знав і любив ВОЛОДИМИРА АНАТОЛІЙОВИЧА МИРОНОВА.
Світла пам’ять про людину з великим серцем, відданого хайовця назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять…