Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» з глибоким сумом сповіщає, що 24 липня 2026 року внаслідок удару ворожого FPV-дрона трагічно загинув доцент кафедри інженерії програмного забезпечення Геннадій Дмитрович Симбірський.Усе життя Геннадія Дмитровича було нерозривно пов'язане з ХАІ.Він народився у родині хайовців. Його батько — Дмитро Федорович Симбірський, професор, лауреат Державної премії, багаторічний завідувач кафедри конструкції авіаційних двигунів, знаний учений і педагог, який виховав не одне покоління фахівців-мотористів.Тож після закінчення школи вибір був очевидним. У 1975 році Геннадій Дмитрович вступив на третій факультет ХАІ. У студентські роки професійно займався плаванням, виконав норматив майстра спорту, був членом збірної команди ХАІ з плавання.У 1981 році він закінчив факультет систем управління літальними апаратами.Після завершення навчання два роки працював в Інституті проблем машинобудування АН УРСР, після чого проходив офіцерську службу у Військово-повітряних силах. Повернувшись до Харкова, продовжив наукову діяльність в Інституті проблем машинобудування, де захистив кандидатську дисертацію.З 2007 року Геннадій Дмитрович працював доцентом Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Наприкінці 2010-х років повернувся до рідної альма-матер, де до останнього дня працював доцентом кафедри інженерії програмного забезпечення ХАІ. Його поважали колеги, цінували студенти, а його лекції завжди поєднували високий професіоналізм, людяність і щире бажання допомогти.Та найбільше про людину говорять не наукові звання чи посади, а її вчинки.Разом із дружиною Ольгою Геннадій Дмитрович жив у передмісті Харкова, за П'ятихатками. Від початку повномасштабної війни їхній дім став прихистком для понад двох десятків безпритульних собак. Вони годували їх, лікували, рятували і не могли залишити навіть тоді, коли навколо точилися бойові дії.Є ще один епізод його життя, про який знали далеко не всі.У березні–квітні 2022 року, коли передмістя Харкова полихало вогнем, а в будинку місяцями не було ні електрики, ні зв'язку, Геннадій Дмитрович щодня пішки долав кілька кілометрів до ХАІ. Він ішов не заради себе. Ішов, щоб студенти не втратили навчання. В ХАІ, де був зв’язок, він проводив онлайн-заняття, консультував студентів і дипломників. Після роботи тим самим небезпечним шляхом повертався додому. Саме таким він залишався до останнього дня.24 липня він їхав до Харкова, щоб привезти корм тваринам. На дорозі до П'ятихаток ворожий FPV-дрон на оптоволокні наздогнав цивільний автомобіль. Той, хто керував дроном, не міг не бачити, що перед ним — звичайна машина і людина похилого віку за кермом.Страшні кадри понівеченого вибухом автомобіля облетіли всю Україну. Ще одне ім'я на чорному меморіалі біля головної прохідної університету поруч з іменами хайовців, чиї життя забрала російсько-українська війна.Ще одна непоправна втрата для університетської родини.Колектив ХАІ висловлює щирі співчуття дружині, рідним, друзям, колегам, студентам і всім, хто мав честь знати Геннадія Дмитровича.Світла пам'ять про нього назавжди залишиться в історії ХАІ, у вдячній пам'яті його студентів, у серцях колег і близьких. Вона житиме в кожному, кого він навчав, кому допоміг, кого підтримав своїм словом, знаннями та великим серцем. 📌 Прощання з Геннадієм Дмитровичем Симбірським відбудеться 28 липня 2026 року о 10:30 у Бюро судово-медичної експертизи (філія № 2) за адресою: м. Харків, вул. Амосова, 35 (602-й мікрорайон, поруч із міською клінічною лікарнею номер вісім). 📌 Поховання відбудеться на кладовищі в селі Черкаська Лозова.