У ці дні рік тому його поховали у Горішніх Плавнях.Максим КОНДРУК. Випускник ХАІ 2019 року. Воїн. Добра, світла людина. Єдиний син. Єдиний онук... Навесні 2017 року ми знімали фільм до 40-річчя третього факультету. Хотілося показати студентські обличчя, і ми просто зайшли з камерою на заняття в Радіокорпус.Це ті самі «робочі» записи того дня.Його групу знімали хвилин десять, не більше. Ми навіть не питали імен студентів. Але його запам’ятали.Об’єктив ніби сам тягнувся до нього: акуратна сорочка, краватка — дрес-код, який рідко побачиш серед студентів. Він уважно слухав, ставив цікаві запитання, щиро сміявся з друзями, а іноді замислювався про щось своє... Таким він і залишився у ювілейному факультетському фільмі — піднята рука, запитання, усмішка...Щоразу, коли ми переглядали ці кадри, ловили себе на думці: де зараз цей студент у краватці з записів 2017 року?Напевно, успішна кар’єра. Велика компанія. Можливо, життя за кордоном... Рік тому — 10 червня — ми впізнали ці очі.Максим КОНДРУК.І тоді ми дізналися, що цей хлопець із ювілейного фільму третього факультету взяв до рук зброю і став на захист України.Тепер ми знаємо, що він був єдиним сином. Єдиною радістю для батьків і бабусі... В ті дні  його одногрупник написав:«Неймовірно тонкої душі людина, добрий і дуже глибокий, унікальний. Турботливий і люблячий друг.Макс умів насолоджуватись простими речами, з ним можна було говорити годинами. Він дуже любив природу, і ми разом насолоджувались походами в ліси з сидром і колонкою, розмірковуючи про вічне.Максим навчив мене розуміти мистецтво, бути чесним і завжди закликав говорити напряму та вирішувати проблеми.Він багато читав і любив ділитися цікавими уривками з книг, пов’язуючи їх із нашим життям.Макс був дуже вольовим — міг одним рішенням відсікати зайве, те, що заважало жити.Мудрий, з надзвичайним почуттям смаку.Обожнював музику — всі жанри. Ми вигадали безліч "локальних приколів", і, будучи близькими, розуміли одне одного без слів.Ми безмежно сумуємо за тобою, дорогий наш друг…І ти продовжуєш жити в наших думках і пам’яті.Твоя зірочка була неймовірно яскравою і такою короткою. Я вірю, що наші душі ще зустрінуться…Так, страшно про це думати… Мама, тато, бабуся залишилися…Він був єдиною дитиною в родині…Максим дуже любив університет, наших людей, просто територію ХАІ. Часто гуляв там, милувався птахами й деревами…Світла, миролюбна людина…»Світла тобі пам’ять, хайовцю з ясними, добрими очима…Вічна пам’ять тобі, воїне.І низький уклін від всього ХАІ#героїХАІ