Війна розкидала людей, розірвала зв’язки. У цифрову епоху, коли кожне слово мало би долітати миттєво, ми роками шукаємо загиблих хайовців. Зараз на меморіалі біля Головної прохідної — 60 імен. А скільки їх насправді?Скільки людей, про яких ми згадуємо, з якими, можливо, ще говоримо подумки — вже моляться за нас з неба… І ми, навіть не здогадуймось про те, що вони вже не поруч з нами… Кілька днів тому з нами зв’язався ветеран ХАІ, випускник другого факультету 1973 року, викладач і завідувач лабораторії кафедри теорії авіаційних двигунів — Микола Ілліч Воляк: «Доброго дня. Чув, ви збираєте інформацію про загиблих... У мене син, хайовець…»Боже, скільки вже разів ми чули ці слова… Страшні слова. Слова сповнені неймовірного болю… Найстрашніші.. Коли батьки сповіщають про своїх дітей…Син. Сергій Воляк. З родини випускників ХАІ. Народився у Харкові 23 січня 1975 року. З самого дитинства Харківський авіаційний був частиною його життя… У 1994 році поступив до ХАІ, який закінчив у 1998 році за спеціальністю «Економіка й управління в машинобудуванні» за кваліфікацією інженер-менеджер.Доброволець. Офіцер. Старший лейтенант, командир стрілецької роти в/ч А4454.1 листопада 2022 року біля села Павлівка Волноваського району Донецької області Сергій Воляк повів своїх бійців у бій.У свій останній бій…У грудні 2014-го його батьку — Миколі Іллічу — на сцені ХАІ вручали статуетку Ікара. Аплодував зал. Обіймав і вітав батька Сергій…Колись, на наших перших повоєнних «Ікарах» ми згадаємо всіх. Назвемо зі сцени кожного, поіменно…Усіх, кого забрала ця тричі проклята війна.І низько вклонимося батькам, які виховали таких дітей…Сергій Воляк. Хайовець у другому поколінні. Людина честі. Доброволець. Офіцер. Віддав життя за Україну в перший рік повномасштабного вторгнення.Світла пам’ять тобі, воїне…І низький уклін — від усього ХАІ.#героїХАІ