Самовільним залишенням частини (СЗЧ) визнається вчинене за відсутності дозволу, зокрема наказу безпосереднього начальника (командира), залишення військової частини, а також неявка до місця служби після лікування, відпустки чи неприбуття військовослужбовця вчасно до нової частини при переведенні.Якщо оборонець самовільно залишив частину, він може бути притягнений до таких видів юридичної відповідальності:📍Адміністративної за ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення  – СЗЧ тривалістю до трьох діб. Проте СЗЧ в умовах воєнного стану не вважається адміністративним проступком, а підпадає під дію норм Кримінального кодексу України (КК України).📍Кримінальної за ч. 5 ст. 407 КК України – СЗЧ понад 3 доби, вчинене в бойовій обстановці або в умовах воєнного стану.📍Кримінальної за ч. 4 ст. 408 КК України – дезертирство, тобто СЗЧ з ціллю ухилитися від військової служби,  вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.Основний критерій відмежування дезертирства (ст. 408 КК України) від СЗЧ понад 3 доби (ст. 407 КК України) — це необмежений проміжок часу. Отже, дезертирство є СЗЧ не на певний строк, а назавжди без наявності дозволу керівництва.