🤔

Коли в 2022 році я починала працювати з питань захисту прав військовозобов'язаних на відстрочку, мені "прилітало" тоді ще лагідне нерозуміння від військових. Мовляв, займатись цим питанням не на часі. І я лагідно пояснювала, що дозволити зараз не виконувати закон щодо відстрочки - це дозволити завтра не виконувати закон про звільнення з військової служби. Тоді, напочатку 2022 року, ми ще не знали, що закон про звільнення теж можна не виконувати. Але дуже скоро дізнались...

🥴

Потім стало поступово "прилітати" за роз'яснення про право на звільнення.

😳

Сьогодні "прилетіло" за покарання командира штрафом за невиконання рішення суду. Що спільного в усіх цих моїх діях? Позиція, що Закон має виконуватись - і крапка. Але суспільне бачення межі, де можна не виконувати, а де - зась!, поступово зсувається... Де ж провести цю межу? Насправді відповідь очевидна. Закон не може бути порушений - ніколи, ніким і ні за яких обставин. І люди, які пишуть, що відстоювати виконання Закону з певних питань - не на часі, просто не розуміють, що з таким підходом настане момент, коли об Закон стануть витирати ноги. В тому числі і Закон, який захищає саме їх.