Сьогодні мені друг сказав, що в середовищі політтехнологів і PRників чітка позиція — якщо хочеш мати політичне майбутнє, то маєш зараз бути якомога далі від чинної влади. Коментарі під нашими останніми відео також про це:«ви розові поні, наче дорослі люди але взагалі висновки не вмієте робити.»«Скільки разів ця система має витерти ноги об вас щоб ви зрозуміли що ваш підхід не працює?»«З ними можна мати справу лишез позицій сили. Ваші ідеї раціональні але їх це не колише, бо…»🔵 Моя думка така.1. Критичне і стратегічне мислення дозволяє одним будувати систему впливу на владу, а іншим могло б допомогти розуміти, що не все, що робиться в реалії, відображається в інформаційному просторі. Тим більше «як є».2. Неефективна, корумпована влада в Україні є легітимною владою, яка під час війни не може бути змінена. (Але навіть вона — не однорідна! Є цілі напрямки де впроваджуються ефективні зміни і де немає корупції). Дати завалитися владі — великий ризик для збереження країни. Так, вони цим користуються. Але бути «в білому пальто» і чекати гарного моменту для «яжказав» — не наш вибір. Так, це свого роду — мінімальна, але також важлива — жертва. Співдіяти заради того, щоб країна вистояла. Жорстко критикувати тих, хто бреше і розвалює та допомагати тим у владі, хто намагається виправити ситуацію — це наш раціональний і відповідний вибір. 3. Запуск перезавантаження митниці і БЕБ, збиті 4/5 руйнівних податкових ініціатив (була б з вашого боку підтримка ліберальної податкової реформи — ми б просунулися значно далі), дерегуляція — багато чого вдалося навіть за останній рік. Складно — бо суспільство налаштовано на критику, а не на співдію. Це ключова причина, а не опір влади. Навіть голосування за петиції відбувається надто повільно. Але рухаємось далі. 4. Є чудовий спосіб впливати. Починайте фінансувати аналітичні центри. Не розповідайте про соросят і грантоідів. Я зі своїх бізнесових доходів фінансую роботу двох аналітичних центрів. Фінансуєте — то можете бути в курсі стану речей і впливати на зміни. Готові долучитися — пишіть в особисті. 🔵🔵 Для тих, хто сильно нервує, розчаровується і не має власного плану, я зробив детальний опис того що треба робити. Посилання, якщо не читали, — в коментарях. 1. Причини низьких темпів модернізації України (до речі про Нобелівських лауреатів з економіки). 2. Візія — що саме ми будуємо. 3. План дій: як взяти владу в країні. 🔵🔵🔵 Отже велике прохання:- перед тим як писати, що ми робимо щось не те — розберіться, що власне ми робимо- якщо маєте кращий план — повідомте, з радістю відмовимось від нашого на користь кращого. Співдія важливіша - будуйте нову систему довіри і співдії. Для модернізації країни потрібно зберегти країну. Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію УкраїниМаніфест-42Маніфест громадянського суспільства
За останні 2 місяці 48% підприємців стикнулися з тиском правоохоронних і регуляторних органів, що підтверджують свіжі результати досліджень. 29% опитаних стверджують, що тиск посилився.Корумпована частина правоохоронних та регуляторних органів роблять усе для того, щоб звести нанівець наші дії по захисту бізнесу. Будь-які спроби бізнесу відстояти свої інтереси провокують нову хвилю тиску.Необхідно перезапустити й очистити Бюро економічної безпеки, щоб саме цей орган став єдиною інстанцією, яка спочатку попереджає бізнес про виявлені порушення, а вже потім застосовує силовий тиск.Наша ідея в тому, щоб змінити кримінально-процесуальний кодекс через презумпцію невинуватості бізнесу. А це потребує змін у великій кількості постанов і законів.Влада в Україні змінюється, але її сенси залишаються. Проте кожного разу ми спільними зусиллями змушуємо владу зробити наступний крок.Головна проблема для бізнесу — це війна. Але і до широкомасштабного вторгнення особливих інвестицій чи швидкого економічного зростання у нас не було. Чому? Тому що держава заважає розвиткові бізнесу. Замість того, щоб створити найкращі умови в світі для ведення бізнесу, держава створює перепони. На жаль, дії держави спричиняють проблеми, співвимірні до проблем, пов’язаних із воєнними діями.Ще більше розкрив цю тему в інтерв’ю Дмитрові Тузову на Radio NV. Приєднуйтеся до перегляду і пишіть у коментарях ваш погляд на ситуацію.
Через ретроспективне підвищення податків з 1 жовтня бізнес почне переводити працівників "у тінь". Наразі третина суми сплачених зарплат в Україні – неофіційні. Такі розрахунки Advanter Group отримала на основі даних 220 компаній різних сфер та масштабів.За нових умов компаніям стає вигідним скорочення персоналу або повернення до практики "зарплат у конвертах". Підвищення військового збору є проблемою, адже не призведе до суттєвого збільшення надходжень до держбюджету, а може навіть збільшити витрати.Як альтернатива (порівняно менше зло) збільшення ПДВ на 2% принесе бюджету 77 мільярдів грн, а підвищення військового збору спричинить втрати 40 мільярдів в сценарії якщо держава буде змушена паралельно підняти зарплати "бюджетникам".Для позитивного бізнес-клімату в Україні держава має гарантувати верховенство права, прозору систему мобілізації та бронювання, реформи податкової та митниці, дерегуляцію та подолання контрабанди.І перестати погіршувати умови для підприємництва, тим більше ретроспективно.Детальніше за посиланням
80% підприємств без жодного заброньованого працівника. Складність процедури — ручний режим і дискреція, коли чиновник вирішує, чи є підприємство критичним. Результат: навіть не всі оборонно-промислові підприємства змогли забронювати співробітників. Ми вже рік наполягаємо на бронюванні критичного персоналу, щоб врятувати бізнес і економіку.У Кабміні обговорюється відміна бронювання критичних підприємств в приватному секторі і впровадження системи економічного бронювання з доплатами з оплатами. Це не краща ідея, бо призведе до зростання корупційних ризиків і збільшення складності для бізнесу який вже має чесно заброньованих працівників. Найкращий варіант — це запровадження в додаток до бронювання критичних підприємств системи бронювання критичного персоналу з встановлення зарплати на рівні 30,000 грн+ для заброньованого працівника. Це детінізує значну частину зарплат, збільшить надходження до бюджету на 200+ млрд грн , дасть можливість посилити рекрутинг і збільшити інвестування в ОПК. Максимум 15% чоловіків призовного віку буде заброньовано, що не вплине на мобілізаційний потенціал.Ніякої складності в прийнятті правильного рішення немає, є лише заполітизованість питання і наш соціалізм на кшталт всіх урівняти, замість суспільного блага. Нам потрібно кожну людину використати в найефективніший для держави спосіб.Про це говорив у ефірі КИЇВ24. Буду вдячний, якщо подивитесь інтерв’ю.
Недільні роздуми. Візія України.Двома словами візія України для мене визначається як «країни можливостей». Два великі візійні документи (в коментарях) вже підготовлені і один зараз в процесі підготовки.Але мало хто читає великі документи, тому я постійно думаю як всі ключові ідеї побудови нової України запакувати в коротку логічну систему.Зараз в мене такий варіант.1. Країна можливостей — творення, інновацій, розвитку, підприємництва; з глобальною суб’єктністю, розвиненим людським капіталом, підприємницькою й інновативною культурою. Найкраще місце в світі для народження ідей, дітей, творів, бізнесів, проєктів. 2. Людиноцентрична держава — сервісна, з інклюзивними інституціями та рівними «правилами гри», така, що турбується про тих, хто не може потурбуватися про себе, й гарантує можливості для решти.3. Безпечне середовище захищених прав і свобод.4. Відповідальні громадяни — відповідальні за власний розвиток, добробут, освіту та здоров’я родини.Така Україна, як на мене, варта того, щоб до неї повертатися, щоб у неї інвестувати, в ній народжувати дітей, прагнути долучитися до неї талантам та інноваторам із усього світу. Крана позитивного експерименту, драйвер і субʼєкт світових трансформацій. Авангард у побудові нового світу.Що думаєте? Що важливо на рівні сенсів не відображене? Подробиці для читання — в коментарях.
Що буде, якщо ми не перезберемося?Якщо молоді люди не бачитимуть в Україні майбутнього для себе?Якщо бізнес не почне фінансувати аналітичні центри та політичні рухи? Якщо громадські об’єднання не навчаться обстоювати спільну позицію — й передусім домовлятися про неї? Якщо ми не почнемо працювати над комунікацією: каналами, сенсами, громадянською просвітою? Якщо патріотичні, розумні, успішні люди не почнуть готуватися йти на державну службу й у політику в складі сильних, скоординованих і вмотивованих команд? Якщо успішні мери не навчаться мислити в масштабах країни?В такому разі Росія переможе. Навіть якщо не захопить наших земель. Навіть якщо ми не купуватимемо російського газу й не дивитимемося російськомовного КВНоподібного контенту.Ми програємо нашу перемогу, якщо не зможемо модернізувати Україну.Ми Майдан за Майданом змінюємо владу, а вона стає такою ж, як і попередня. Чому? Можливо, тому, що вона і є ми? Усвідомлення цього після розмови з однією мудрою людиною змушує мене ще раз повторити: або ми змінюємося самі як громадяни і як суспільство, або доморощені путіни-януковичі знищать Україну.Напишу ще раз, щоб була чітко зрозумілою моя позиція. Інерційний сценарій для України — це бентега (повний п…).Це територія ресурсів (землі, води, копалин) для спритних сусідів. Це територія варварів між двома цивілізаціями.Якщо ми — громадянське суспільство — не навчимося не розходитися після перемог (на Майданах, на виборах, у війні), то «блукатимемо пустелею», знов і знов повертаючись до Майданів і воєн. Якщо ми не навчимося залишатися суб’єктами після перемог — нашими перемогами користуватиметься бандитсько-силова частина держави. Вся та якість влади — хоч і з іншими обличчями — відтворюватиме себе.Ми не мали сотень років безперервної державності, в нас обмаль професійних державних менеджерів і немає справжніх політичних еліт.Іван Франко і Андрей Шептицький, Сергій Жадан і Євген Глібовицький — в усі часи є непересічні особистості. Але сторіччя за сторіччям не формується справжня політична еліта. «Візію» формує і спускає до виконання метрополія. А нашим сенсом стає «просто залиште нас у спокої».В інерційному сценарії наша деградація — це людський ресурс (який уже неможливо назвати капіталом), що краде на всіх рівнях, розуміє лише силу, жебракує, живучи на подачки влади. Це місцеві барони, які заміщують собою справедливість. Це забронзовіла влада, яка підживлює патерналізм суспільства і міняє свободу слова на право кожному дрібно красти (трошки в податках, трошки в іншому).Посилання на повний текст моєї статті — вище
Коли економіка рф відчує болісний вплив війни?Аналізуючи поточну ситуацію і її тенденції, бачимо, що в росії фактично закінчилася подушка економічної безпеки, ліквідна частина Фонду національного добробуту. Формальні цифри в 19 трильйонів рублів, на практиці це вже трохи більше 4 трлн, і менше 1 трлн наприкінці 2025 року.Це ті кошти, які компенсують дефіцит федерального бюджету та витрачаються на спеціальні проєкти, наприклад, на розвиток військово-промислового комплексу. Коли основні резерви закінчаться, у рф не буде спроможності фінансувати війну.Економіка росії і її ВПК залежить від імпорту технологій, техніки, спеціальних металів, хімічної продукції та від експорту нафти, газу, металів, азотних добрив і аграрної продукції. Санкції спрацювали в обох напрямках: скоротили можливості росії заробляти на експорті і суттєво скоротили можливості для імпорту технологій.Більшою стає нестача людського ресурсу (вже більше ніж 4 млн), таланти виїхали і продовжують виїжджати. В російській економіці назріває колапс промисловості та виробництва. Російська економіка крихка. І якщо росія не зупинить війну, не буде благати Захід про зняття санкцій, вона стане неспроможною у 2026 році.Зростають витрати на видобуток у нафти і газу, адже втрачено доступ до технологій; зросли логістичні та страхові витрати, але при цьому ще знизилася ціна (як через ринкові фактори так і через обмеження ціни і знижки які рф змушена давати Китаю і Індії). Чи спроможна росія відновити високотехнологічні виробництва? Обійтися без без снарядів з Північної Кореї чи без ракет з Ірану? Чи спроможна росія побудувати щось без чіпів і технологій Китаю? Завдяки фінансовим санкціям росія просто втратить можливість виробляти і відновлювати техніку. Цей процес позитивний для нас.Ми все ж таки хочемо бачити позитивне, але треба помічати і наші власні слабкості. Несприятливість ситуації в Україні полягає в депопуляції, деградації — зниженні кількості населення та цінності людського капіталу. Отримуючи посилений тиск з боку різноманітних інституцій, таланти і підприємці виносять свою активність за межі України. Так, продовжують донати, допомагати Україні, але створюють ВВП для інших країн. Лише за останні два з половиною роки ми втратили близько 12% доданої вартості, яка просто мігрувала з країни.Те, що ми маємо вп'ятеро менший мобілізаційний потенціал порівняно з росією — не найбільша проблема, якщо ми маємо вдвічі кращу його якість, технологічність, управлінську ефективність. Ці питання повинні вирішуватися на державному рівні на основі діалогу між бізнесом, громадянським суспільством та власне державою.
Як відключення електроенергії впливають на промисловість, ВВП країни та економіку?Відключення світла для бізнесу — це простої виробничих потужностей, зростання вартості логістики і собівартості загалом, псування товарів, додаткові витрати на засоби локальної генерації. Підприємствам і громадянам варто управляти ризиками.За моделюванням Advanter Group, відключення електрики призведе до скорочення завантаженості виробничих потужностей на 10 відсоткових пунктів. До великої війни завантаженість потужностей становила 75%, а на початку 2024 року – 45%. Отже прогноз на зиму — 35%. Згідно з дослідженнями Advanter Group лише 17% підприємств готові до обмежень електропостачання. Ще близько 40% заявляють, що готуються. Решта не готуються або не мають на це фінансових ресурсів.І ще одне. Ми програємо бізнесу з ЄС переважно через масштаби. Ми слабкі зокрема і тому в багатьох індустріях, що вони орієнтовані переважно на внутрішній попит. Однак внутрішній попит суттєво скоротився.Єдиний спосіб втриматися — об'єднуватися і розвивати експорт. Дивитися на глобальні ринки. Розвивати масштабні виробництва, для яких потрібні інвестиції і консолідація бізнесів. Вихід для бізнесу звучить так: не чекати покращення ситуації і починати об'єднуватися.
Песимістичні сценарії формують песимістичну реальність. Публічне нав’язування таких сценаріїв заганяє нас у відкладання — відкладання інвестицій, відновлення бізнесу, важливих економічних рішень. Ми постійно перебуваємо у захисній позиції — як країна, як економіка, як бізнес. Час припинити це.Україна має виходити не з негативних інерційних сценаріїв, а з субʼєктної позиції і програмованих сценаріїв — з того, що ми хотіли б мати в нашій країні. Країні необхідні об’єднуюча візія, стратегія Перемоги і модернізація на рівні чіткої позиції, яку ми відстоюємо як нація.Чи є в мене розуміння оптимального майбутнього? Так. Україна повинна стати країною можливостей з людиноцентричною державою, з безпечним середовищем та відповідальними громадянами.Україна важлива для Європи. Ми точно маємо бути Next Big Thing — новою великою можливістю для Європейського Союзу, а, можливо, і для всього світу. Наш шлях — це експорт безпеки. Мусимо відірватися від логіки “дешева робоча сила, дешеві електрика і сировина”. Ми будемо країною інновацій, розвинутого людського капіталу, експериментів, логістичним хабом для азійських країн у Європу. Україна буде лідером у технологізації, в діджиталізації різних секторів, у тому числі в віртуальній економіці. Передова цифрова сервісна держава, елементи кіберократії, контрольоване, але розповсюджене використання штучного інтелекту в усіх сферах життя.Отака візія вільної країни світу для реалізації ідей і бізнес-прагнень. Це те, на чому ми будуватимемо Нову Україну — Newkraïne.На тлі великої кількості негативних новин і подій дуже складно сформувати позитивне бачення в інвесторів — чому вони мають інвестувати в Україну. Ми знаємо, як працювати в Україні, оминаючи корупцію. Для цього є UkraineInvest, для цього ми розбудовуємо Коаліцію бізнес-спільнот за модернізацію України.Що ми можемо запропонувати міжнародним партнерам? Кажемо їм: інвестуйте зараз, щоб мати перспективу значного зростання капіталізації, якої не забезпечить ані фондовий ринок, ані крипта, ані інвестиції в Індію, Туреччину, Танзанію чи Польщу.Звісно, годі чекати міжнародного інвестора, поки сам українець не інвестує в Україну. Нам є над чим працювати.https://zn.ua/ukr/macroeconomics/majbutnje-ukrajinskoji-ekonomiki-jak-zaluchiti-investoriv.html
🔵 «всупереч усьому»Так сьогодні обговорювали економічні прогнози на 2025 рік. Дякую Валерію Пекару за запрошення і за прекрасну модерацію. Дякую Олександрі Бетлій, Сергію Фурсі за сенси і співзвучність.І — так, потреба в системних реформах не відміняє необхідності сплачувати податки. І, зокрема, розумного підвищення податків не уникнути — питання що оподатковувати. Підняття податків на доходи тінізує економіку. Підняття податків на споживання раціоналізує імпорт. Підняття податків на активи стимулює ефективність їхнього використання. Введення акцизів на солодкі напої сприяє скороченню передчасної смертності. Але не це було основним в обговоренні. Говорили про стійкість, необхідність бути чесними з партнерами і про те, що бізнесу треба ставати більш bankable. 🔵 Взяв участь онлайн в прес-конференції ГО «Інтенція» яке опікується сімʼями військових, на яке запрошені були військові, народні депутати і бізнес, щодо економічного бронювання і встановлення обмежувального терміну для знаходження в лавах СОУ. Емоції, аргументи — все йшло в хід. Але головне від колег прозвучало: підтримка логіки бронювання критичного персоналу. Всі розуміють, що не можливо забезпечувати обороноздатність, якщо не працює економіка. 🔵 Одразу після цього модерував круглий стіл Центр соціальних змін і поведінкової економіки щодо сімей військовослужбовців. Ми зробили досліження, сформували логіку суспільних змін і державної політики задля підвищення рівня безпеки і доброту сімей, вирішення прогресуючих психологічних проблем, породжених відсутністю одного з батьків на довгий період. Дякую і народним депутатам, і військовим, і психологам, і ветеранам, які долучилися до обговорення. Висновки будемо публікувати.
TGLIST.COM.UA
