#thoughtsОт йшла з магазину і раптово згадала, що маю записати на роботу відео. Дедлайн 07.04 до 12:00. А це завдання мені поставили ще 03.04. Після цього почала згадувати за свою поведінку на минулих роботах.До чого ж я веду?Як ми знаємо, через РДУГ може просто вилетіти з голови те, що ти маєш щось зробити. Деколи просто відкладаєш це на пізніше, бо зараз не в пріоритеті чи нецікаво. І це дійсно заважає роботі, особливо, мені здається, в Україні, де суспільство лиш починає дізнаватись про РДУГ і вважати його чимось серйознішим, ніж "видумка шоб не працювати".На одній з співбесід, точніше на їх навчанні, потрібно було заповнити форму. Одним з питань було чи зможу я брати учнів, у яких є РДУГ, РАС чи гіперактивність. Мені так кортіло додатково вказати, що сама маю РДУГ, тому розумію, як влаштований їх мозок і зможу знайти підхід.Але чи прийняли б мене тоді на роботу?Коротше кажучи, це про наболіле. Про бажання мати змогу сказати, що в тебе є певний розлад, через який ти не зможеш працювати точно так само, як вимагається. Про бажання бути прийнятим і так, а не "не підходите, бо сумніваємось у вашій відповідальності" (на щастя мені такого не говорили).Сподіваюсь, що в Україні почнуть говорити за РДУГ, зважати та нього і все рівно бачити в людині професіонала своєї справи, а не відмовляти, бо вона не як класичне уявлення працівника.Можливо, у вас є власні думки стосовно цього? А також які речі ви б хотіли, щоб були доступні/дозволені на роботі для людей з РДУГ?