#support #question #adviceВід підписників :Пишу поділитися, але якщо є якісь поради чи думки на цю тему, то теж радо вислухаю, бо не знаю що робити..Мене щось так накриває останнім часом така фігня, що типу:"От може докладу трохи зусиль, регулярності, дисципліни, піднажму трохи, то все вийде. І нема в мене ніякого рдугу там, я можу все контролювати. А то якось перебільшую свої почуття, коли кажу що мені важко, лінь, не виходить, та всім важко, всім лінь, шо я ото так бідкаюсь? Невже треба якесь над зусилля, щоб почати кожен день щось робити? "Я розумію, що це пастка, яка знов веде в вигорання і ненависть до себе. І я знаю, що маю той рдуг, я знаю як він впливає на життя, що мої почуття не вигадка, і все таке. Але ці думки... Я почуваюсь так, ніби вже програю іншим нейротиповим в якихось аспектах, просто по факту того що маю рдуг. І я дивлюся на ті всі відео, рядки в книгах, фрази в розмовах, і думаю про себе "ну це ж не важко, просто пару годин посидіти, я можу пару годин лежати думскролити стрічку або не помічати як йде час в гіперфіксації, чого я не можу так само? Я ж можу, я маю могти.." Не знаю чи то новорічні плани інших людей і висновки за рік, які лізуть з всіх щілин так вплинули, чи що, бо раніше цього відчуття не було, а тут ото знов проснулось.. Але так важко поєднувати в собі це розуміння, що "мене достатньо" і "якщо прикласти трохи зусиль, регулярно, то все вийде". Хтось з людей тут взагалі має якусь дисципліну житті? Як ви поєднуєте це все, чи воно дійсно так хаотично, що сьогодні є сили то робити, а завтра я пельмень на підлозі? Чи робите ви над собою над зусилля, щоб досягнути те, чого хочеться, і як ви розумієте коли це варто зробити все ж, а коли це вже в шкоду якусь? В мене стільки думок і питань поперло вже, що мабуть треба закінчувати в гіпераналіз..Всім печива з маслом і чаю 🍪