Далі #читаю Вітри війни, знайшла ще один цікавий релевантний фрагмент. Це знову з вигаданої книжки нацистського генерала (але, звісно, засновано на реальному матеріалі).

First the British, and then the Russians, were induced by Lend-Lease to keep on with extremely bloody, almost hopeless struggles, when the easier, safer, more profitable alternative of negotiated peace always lay open to them. There is reason to think that at Stalin's low point late in 1941, when his armies and his air force had virtually ceased to exist as coherent battle formations and we were smashing toward Moscow, that supreme realist would have proposed peace again, if not for the encouragement in words and supplies not in lives of the United States. As it was, the Russian people made sacrifices in blood never matched in all history to transfer world hegemony from one Anglo-Saxon power to another.

(Лендліз заохочував спершу британців, а потім СРСР продовжувати криваву, майже безнадійну боротьбу, хоча для них завжди була відкрита легша, безпечніша, вигідна альтернатива мирних переговорів. Є причини вважати, що 1941 року, у найгірший момент для Сталіна, коли його армія і ВПС практично припинили існувати як боєздатні одиниці, і ми перли на Москву, ця вкрай реалістична людина знову запропонувала б мир, якби не підтримка США у вигляді слів і припасів, але не солдатів. А вийшло так, що радянські люди пролили безпрецедентну кількість крові, щоб світове панування перейшло від однієї світової держави до іншої.)

Поміняти кілька слів, і вийде твіт, який могли запостити хоч годину тому.