Я курсант, і це не означає, що я бездоганний. Я – звичайна людина, яка має абсолютно такі ж слабкості і бажання. Так, як і всі, я хочу спати після ночі у бомбосховищі, прогуляти пару чи пропустити тренування. Буває, отримую не найкращі оцінки, часом хочу пожалітись батькам, а іноді побороти бажання провести час із друзями, а не з книжкою, фактично неможливо. Але свій вибір я зробив свідомо, і цей вибір завжди вимагає від мене більшого. І визначають мене не мої внутрішні бажання, а мої фактичні дії. Я не про ідеальність у думках, а про щирість у діях. Поруч із моїми слабкостями завжди є сила вставати після безсонної ночі, вчитись, коли просто заплющуються очі, і тренуватись, коли тіло відмовляється. І саме це робить нас курсантами, вартими своєї держави, – не відсутність слабкостей, а спроможність, попри них, долати себе, знаходити баланс між тим, що хочеться, і тим, що потрібно.Те, що відрізняє мене як курсанта від інших, – це не моя вроджена відсутність недоліків, а те, що я спроможний йти вперед всупереч всьому і за своє місце серед кращих я вмію боротись. Кожен день боротись з собою за себе і перемагати. Бо мої помилки – це мій виклик стати кращим. Моя неідеальність – моя людяність і сила вдосконалюватись. Моє життя – це служба меті, більшій за мене самого.#курсантипишуть