Якщо ви думаєте, що я провела вересневі вихідні за комп’ютером — то ні.Я пересаджувала свої кущі лохини 🙃Два роки тому я купила ці кущі й чесно думала: 🔄 посаджу в садку — і вони самі виростуть.Хоча продавці попереджали: ▪️потрібен спеціальний ґрунт, бо в чорноземі лохина не дає плодів. Але хто ж слухав? Я вирішила спробувати «як є».І, звісно, вийшло по-іншому: лохина виявилась дамою з характером↩️Цього літа я спостерігала, як вона поволі гине, втрачаючи листя. Хоч жменьку ягід ми таки зірвали й спробували.Тепер я пересадила їх у спеціальну землю, читаю про кислотність ґрунту (доречі в коментарях фото пристрію вимірювання ґрунту - я й не знала що таке існує 🤦🏻‍♀️) і усе більше занурююсь у цю ягідну історію. Моя маленька ціль — щоб наступного літа з цих кущів вийшов хоча б кілограм ягід 🫐А велика мрія — одного дня мати власну ферму.тут важливий момент: я проживаю етап, коли мені хочеться робити щось фізичне. Не онлайн-хмарне, а реальне, те, що я тримаю в руках. І навіть у цьому я не можу відключити свій «бізнес-режим» — бо думаю не тільки про задоволення, а й про довгу перспективу.А поки що — у мене двоє «пацієнтів», яких я лікую, купа ентузіазму, лопата в руках і тато, який завжди за будь-який мій двіж 🙌І знаєте, це вже не просто про садівництво. Це про досвід. Про увагу до деталей і про вміння вкладати час навіть у маленьке — щоб одного дня побачити велике. Я вже не можу не думати про ціль мати свій власну ферму з лохиниПобажайте моїм кущикам вижити і дати мені мотивацію продовжувати їх розсаджувати 🫰🏻*в коментарях бекстейдж з пересаджування