Послухав я новий альбом Gurriers — Nobody’s Coming To Save You…

…і от скажіть, не можна було отак одразу? Бо чесно, вже трошки втомила ця artsy сторона в сучасному постпанку. Замість того, щоб колоти і зубоскалити, музиканти граються в псевдовисоке і патетичне.

Проте Gurriers — виняток з цієї тенденції. Вони не тупотять на місці, а протягом 10 треків підтримують високий рівень енергійності, не видихаються, хоч і гарячково носяться туди-сюди. Це той момент, коли ти відчуваєш, що навіть у відносно повільних треках відчувається наростання напруги, що викликає захват.

При тиску, що створює Nobody’s Coming To Save You, він не відчувається суцільною стіною, яка падає на слухача. Певно, тут варто подякувати Марку Боуену з IDLES, який спродюсував цей альбом, і втримав Gurriers на межі між різкими, але драйвовими мелодіями та звуковою навалою.

Багато плюсів додає і загальний настрій у Nobody’s Coming To Save You. В цьому контексті, це доволі злий реліз, навіть озвірілий, але взагалі не депресивний. Можна сказати, що це такий собі саундтрек до нашого порядку денного (хі-хі), який добре підкреслює дійсність, і дає вихід внутрішній агресії, яка потихеньку-помаленьку, але накопичується.

Коротше, дуже-дуже хороший альбом, який дуже-дуже раджу послухати.

https://www.youtube.com/watch?v=VbU1AoPsIIg