Важко писати, коли новина досі не вміщається у голові. Десь у архіві лежать фотки за 2008-й, де ми із Санею на пару коментуємо пляжний футбол. Я тоді тільки вчився щось коментувати, а Саня вже експертно заявляв "малий, не переживай". Не знаю, чи переглядатиму сьогодні ті фотки, не хочу. Бо є свіжіші спогади. Кілька місяців тому Саня запрошував у свою програму на радіо, робили прогнози на Єврокубки. Потім на курилці згадували старі телевізійні пріколи. Знаєте, оті пріколи, які ти уже 100500 разів чув, але кожного разу смішно. Саня давав енергію. Мав дуже щасливий і оптимістичний вигляд. Якось ми сідали на нічний потяг після ЛЧ на Донбас Арені. Здається о 1.40 ночі в Дебальцево. Він коментував гру, а я був на флешах. Не пам'ятаю матч - пам'ятаю, що ми були дуже голодні. На вокзалі о 1 ночі нам запропонували "піцу чотири сири". Це був такий коржик з тіста, а на ньому лежали чотири шматочки плавленого сирка. Все це було замотано в якусь клійонку. Їсти ми перехотіли, взяли пива. Поснідали вже о 3 дня на вокзалі у Києві. Спочивай, друже