Дорогі працівники та ветерани соціальної сфери! Наші янголи-охоронці з великими та чуйними серцями.

Сьогодні я звертаюся до вас з найглибшою шаною та щирою вдячністю. Ви — перші, хто приймає на себе найважчі миті людського болю. Ви обіймаєте турботою тих, кому зараз найважче: дітей, які залишилися без батьків, важкохворих людей та самотніх стареньких, чиї очі шукають хоча б краплину уваги.

Ви стаєте опорою для вимушених переселенців, які втратили все, крім надії. Ви поруч із тими, чий біль не має меж — із родинами наших полеглих, із тими, хто чекає на звістку про своїх рідних із полону чи списків зниклих безвісти, із сім'ями наших захисників і захисниць, які молять почути рідний голос після кожного бойового завдання.

Хочу від щирого серця подякувати колективам усіх служб і закладів, які тримають цей милосердний фронт: Управлінню праці та соціального захисту населення, Територіальному центру соціального обслуговування, Міському Центру соціальних служб, Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Сяйво життя», Службі у справах дітей, Пенсійному фонду та Службі зайнятості…

Низький вам уклін за кожне добре слово, за кожні зігріті долоні, за кожну повернуту віру в життя. Дбайте про себе, знаходьте час для відпочинку та відновлення, бо ви — наш скарб.

Миру усім нам під вільним українським небом, спокою, підтримки та взаєморозуміння!