Сьогодні — День машинобудівника.

Звісно, зараз не до гучних слів і не до святкувань. Лозівська громада знову під ворожими ударами, що забирають життя. Та ми не маємо права не згадати про вас — людей, які все своє життя присвятили верстатам, кресленням та обробці металу.

Лозова завжди була містом із міцним робочим характером. Майже в кожній родині є хтось, хто пов’язав свою долю із заводами. Цілі покоління, сімейні династії, дружба колег, яка триває десятиліттями.

Хочеться по-людськи, від щирого серця подякувати нашим ветеранам. За ваші мозолясті руки, за недоспані ночі, за те, що ви свого часу не просто підіймали й розвивали підприємства — за вашої участі та безпосередньої підтримки зводилися цілі мікрорайони, садочки, школи, розбудовувалася та розквітала Лозівщина. Ви вкладали душу в рідне місто, вчили молодь, тримали марку лозівського виробництва.

І безмежна повага тим, хто залишається на робочих місцях сьогодні. Попри обстріли, тривоги, перебої зі світлом і щоденну небезпеку, ви виходите на зміни, лагодите і виготовляєте, бережете фах і тримаєте виробництво живим. Це неймовірна відданість, яку неможливо не цінувати.

Пам’ятаємо кожного заводчанина, хто змінив робочий спецодяг на піксель і віддав за нас найдорожче. Молимося за тих, хто зараз на передовій. Чекаємо вдома полонених і зниклих безвісти.

Дорогі наші машинобудівники — і сивочолі ветерани, і нинішні майстри. Бережіть себе. Нехай удома завжди буде затишно й безпечно, а рідні будуть поруч.

Дякуємо вам за все, що ви збудували, зберегли й
продовжуєте робити для Лозівщини та України.

Мирного неба нам усім!

Все буде Україна!