Статистика telegram channel - @Zaliznyak14

Щойно пройшла Конференція правих.Були озвучені перспективні пропозиції, які, можливо, завтра вже стануть дієвими проєктами.Хотів би описати свої пропозиції, що не озвучив, розуміючи брак часу та складні умови, в яких проходила конференція.Мені цікаво: 1. Створення правої молодіжної умовної біржі праці, де лідери, спілки та організації могли б давати ті чи інші замовлення на акції, проєкти, флешмоби, перформанси і таке інше.Є реально молодь, яка готова робити щось більше, окрім репосту в соціальних мережах, і є праві рухи, лідери яких перебувають на фронті й не мають часу втілювати ті чи інші свої ідеї у життя, у Києві чи у Львові, але мають кошти, ну чи можуть швидко їх зібрати для тієї чи іншої акції.Потрібна платформа, де я, умовно, як замовник, опишу, що хочу отримати, запропоную під це відповідний бюджет, а молодь, у свою чергу, отримує роботу + гроші (не лише «Слава Україні»). 2. Створення єдиного інформаційного дайджесту, який би щодня оновлювався відео- та фоторепортажами з правих каналів: це і кліпи, музика, одяг, книги, фільми — будь-які новинки націоналістичного світу.Це мої думки та пропозиції.

Мій проєкт аудіо книга Zaliznyak «Від військових для військових» присвячений військовим, що втратили зір на війні.Подібного формату сучасний аудіокнижковий ринок України боїться. Платформи на кшталт АБУК не будуть публікувати Юнґера, Загачевського, Венера або Кадріану — ці прізвища «неполіткоректні» і не вписуються в сучасну ліво-ліберальну міжнародну догму.Це — справжні тексти для справжніх.Визнання війни як реальності та боротьби як способу існування.Сильний панує світом.Слабкий збирає крихти з панського столу.Борешся — герой.Біжиш від ворогів — боягуз.Допомагаєш у спільній боротьбі — громадянин.Скиглиш і перекладаєш відповідальність — підданий.Усе чесно.Борешся або працюєш на єдину для всіх нас перемогу.Про це всі ці книги.Ну і, звичайно, почалися перші проблеми.Більшість ветеранських книжкових видавництв пішли назустріч. Хтось висловив свій протест, віддавши перевагу комерційній складовій.Як казав мій товариш Жекус:— На видавництві ветеранської книги заробити не вийде. Це зовсім не те поле, де можна збирати багатий грошовий врожай…Потім — про запис книг.Приємно працювати з Українським товариством об’єднання сліпих. Незважаючи на майже повну відсутність фінансування з боку держави, ці люди мають велике серце.99 % працівників УТОС — повністю сліпі, але мужності цим людям не позичати.Комерційні звукозаписувальні студії, які здебільшого підлаштовані під запис реклами або пісень, показали себе абсолютно халатно, і нічого, окрім жаги заробітку, я в них не побачив.В Україні подібний проєкт веду лише я. Більше ніхто цією тематикою в нашій державі, на жаль, не займається (а дуже хотілося б знайти таких самих ентузіастів).Прошу пробачення за невисоку якість запису аудіокниги, яку я вам зараз дарую.Це не моя провина, але експеримент з комерційними звукозаписувальними студіями не вдався.Сподіваюся, книга вам сподобається.Приємного прослуховування.

По вулиці йде хлопець на милицях.До нього підходять працівниці ТЦК, просять показати документи.Хлопчина відкидає милиці і починає бігти, як африканська лань.З горем пополам його наздогнали, схопили і ледь-ледь скрутили.Четверо не могли його зломити.Він кричить:— Я не хочу на війну, там мене можуть вбити! Допоможіть!Якісь жінки бідкаються, голосять:— Отпустіте парня!!!Двері мікроавтобуса закрились, і хлопчина поїхав виконувати свій борг нації.Мразь намагалася мімікрувати під інваліда або хворого, аби вберегти своє нікчемне тільце.Бог судив по-іншому.Воїном цей хер ніколи не буде, але солдатом мусить стати — тепер, це вже питання його виживання на війні.Він мусить полюбити війну.Бути, а не здаватися: якщо він вдягне на себе маску, то війна швидко його розкусить, зламаєі вб’є.Хороша ідея для таких персонажів:Відтерміноване бронювання в армійських бригадах.Тобто такий гусь платить у бригаду щомісяця якусь суму, і, в разі потрапляння його в ТЦК, ця бригада або підрозділ забирають його до себе служити на посаду.Як вам ідея?Історія вище вигадана автором каналу.

Сьогодні мій товариш Роланд провів лекцію для майбутніх бійців одного полку.Тема лекції — ешелонування спорядження при низьких температурах: вибір, носіння, зберігання, догляд.Після двох годин занять попрощалися з бійцями і поїхали в місто — вирішив пригостити товариша.Під час розмови Роланд щиро здивувався, дізнавшись, що багато хто з його сьогоднішніх слухачів у прямому сенсі «бусифікований».Між ділом розповідали бійцям різницю між 22-м роком і сьогодні.В 22-му більшість добровольців робило крок у невідоме.Ми не знали можливості ворога і часто перебільшували їх.Тим не менше, робили крок назустріч і приймали бій.Жодних зарплат.Жодних виплат за поранення.Жодних грошових виплат родині у разі смерті.Жодного спорядження і спецзасобів.— Сьогодні, перш ніж потрапити на фронт, ви щонайменше пройдете два-три місяці підготовки, після вас долучать до роботи з досвідченими відділеннями бійців.Перші ваші самостійні бойові виходи ви почнете не раніше, ніж через п’ять-шість місяців перебування на службі.Про знання, які ви отримуєте сьогодні, ми в 22-му році могли лише мріяти.Постійна увага від бійців Цікаві питання, дисципліна і під час учбового процесу.

Сьогодні з товаришами обговорили роль українського села як колиски й скарбу ідентичності нашої нації.Боляче мені бачити, як держава систематично знищує українське село.Причина цьому не лише банальне бажання можновладців привласнити й продати землю іноземним компаніям, міжнародним аграрним холдингам та корпораціям, а й відсутність трендовості українського села, як такого .Жити в селі немодно і важко.Я і мої товариші самі захоплюємося сільським життям, але при цьому для життя обираємо велике місто.Серед моїх знайомих ті, хто зробив рішучий крок, обравши сільське життя: 10 з 10 залишилися жити в селі, і вони реально щасливі люди.Хата в моїх батьків: там є камін на дровах, запасу цих самих дров вистачить на років п’ять 🙂. Запас харчів у підвалі + город, садок та всяка свійська живність, яку можна з’їсти, думаю, додає впевненості в завтрашньому дні. Уявімо, що держава створить програму для молоді.Їдеш працювати в село, вчителем, наприклад, чи лікарем?Ось тобі зарплата — 2000 доларів.Молода родина, яка обрала село?Ось тобі новенький будинок під символічний відсоток.Народили і виховуєте дитину в селі ?Компенсація від держави ( наприклад за памперси і дитяче харчування )Якщо побудувати нормальні дороги та забезпечити всю необхідну інфраструктуру для українського села, це допоможе нашій нації сьогодні й врятує українську державність вже завтра.Ваші думки?

В прифронтових містах атмосфера вистражданої правди та простолінійності. Тут речі називають своїми іменами в обхід м'якотілих формулювань. Бо тут гостріше болить, гучніше гримить. Бо стіни будинків лунають голосом незручних істин. Але куди правду подіти? Ібо качелі проти ТЦК-ЗСУ мають одну мету — зрив мобілізації, а відтак крах колективної боєздатності через СЕПСИС ТИЛУ. А далі, введення колективного організму нації в режим аутоімунного захворювання. Орєшнік ніщо порівняно з антимобілізаційною кампанією накресленою в кабінетах лубянки. Хто не воює чи не сприяє міці фронту, той масштабує успіхи росії. Ухилянт — зброєносець і шнир окупанта. Настав час коли бездіяльність і абстрагованість від викликів війни є найвищим злочином, себто колаборантством. За це потрібно буде понести відповідальність. А тому — війна ухилянтам, джихад байдужим. #Єбаш_ждунів_та_ухилянтам#Війна_ухилянтам #ТЦК=ЗСУ #ТЦК_ULTRAS P.S. дякую невідомим патріотам за правильні та праведі графіті у прифронтових містах.Масштабуймо опір ухилянтській мразоті!

Поради молоді, що живе за кордономБагато наших молодих людей опинилися — не завжди з власної волі — за кордоном або навіть за океаном.Великий відсоток із них потрапив в емоційну пастку: душею і серцем вони з українською нацією, але волею обставин і батьків перебувають у чужому краї.Їхній вік — 15 років і трохи більше.Вони питають поради: що їм робити далі?Скажу так: якщо ваше сумління не дає вам спокою в ці важкі для української нації часи — це вже добрий знак. Ви якісно відрізняєтеся від більшості своїх однолітків, яким що російський триколор, що прапори країн Америки чи Європи — байдуже.Ви — не такі.Питання: що робити?Займіться спортом.Тіло — це інструмент. Чим краще і різнобічніше воно розвинене, тим довше воно служитиме вашому розуму і душі.За допомогою загартованого тіла ви зможете краще вчитися, працювати і, коли настане час, боронити свою націю — де б ви не опинилися.Спорт у країнах Заходу розвинений дуже добре. Подивіться на склади збірних команд, що виступають на Олімпійських іграх.Обираючи напрямок або секцію, керуйтеся історією клубу, де будете тренуватися, та дізнавайтеся якомога більше про тренера.Вчіться.Отримайте освіту в Європі або США, Канаді, Австралії.У навчанні станьте кращими серед кращих.Приходьте на заняття першими і йдіть останніми.Спілкуйтеся з викладачами, намагайтеся дізнатися якомога більше про свою майбутню професію, аби досягти в ній найвищих кар’єрних вершин.Постійно читайте.Створіть програму мінімум — щоденне читання.Напишіть список книг на наступний рік, які маєте прочитати.Спілкуйтеся з людьми, які багато читають: у них ви зможете дізнатися про щойно прочитану книгу те, що пропустили між рядків.Відслужіть в армії країни, у якій перебуваєте.Так, я розумію, що збройні сили західних держав сьогодні часто виглядають жалюгідно, але там ви можете отримати військовий вишкіл, мінімально наражаючи своє здоров’я та життя на небезпеку.Увійдіть у комунікацію з українською спільнотою країни, в якій проживаєте.Займіть активну громадянську позицію: беріть участь у зборах, мітингах та маніфестаціях на підтримку України і проти наших ворогів.Підтримайте Українську Церкву за кордоном.Віра в Бога та усвідомлення місії — як вашої особистої, так і національної — дасть вам сили там, де не допоможе жоден спорт.Коли ви впевнені у своїй другій половинці — створюйте родину.Одна людина — це ще не громада.Опора нації — це родина.Пам’ятайте про це.

Єдине, що їх обʼєднує з Україноюце паспорт Є така національність: ескорт або повія.Це окремий вид тварин з різними підвидами, при цьому ви можете НЕ НАДАВАТИ СЕКСУАЛЬНИХ ПОСЛУГ, але якщо людина дивиться на вас і перше, що ви нагадуєте, — це секс-гроші-хвороби, що передаються статевим шляхом,То у вас проблеми.Ці дівчата не українки.Ну що в них українського?Зазвичай вони тягають по світі свої тіла, потім старіють, починають дихати маткою, гадати на картах Таро, складати гороскопи або залітають від якогось Мумбека і носять хіджаб, аби приховати синці та зламаний ніс.Колись розмовляли з добрим знайомим з Чечні — він постійно тягався з дівчатами з Донецька, Луганська і з тих країв.Я йому радив припинити з ними спілкування і будь-які зносини, а про можливість створення сімʼї з такими взагалі застерігав.— Ти реально хочеш створити сімʼю і аби ось це було матірʼю твоїх дітей? Знаєш, ми віримо в євгеніку, була колись така наука, а ще в Біблії написано щось про херове дерево, яке приносить гівняні плоди…

Впевнений, що майбутнє за мобільними групами ТЦК, які будуть працювати безпосередньо на підрозділ, який представляють.Тобто на «полювання» за усцикантами будуть їздити групи від своїх підрозділів.Відмазатись від таких «обіймів» дуже складно.Потім ….Збір усцикантів в одному місці.Далі — сортування на «Убер» та «Унтер».Без роботи не буде ніхто, але це не комунізм — ти отримуєш тут те, на що реально заслуговуєш.Якщо ти все життя «чілів» і, окрім як курити, опускати банку, грати в слоти та бухати, нічого не вмієш — то й отримаєш відповідний старт з відповідного рівня.Інше— відношення до людей фізично загартованих, розумово розвинених, які витрачали своє життя на моральний, фізичний, технічний та духовний розвиток, просто раніше не потрапили в умови, де вони могли би себе показати.Вони будуть стартувати з інших позицій, і відношення до них буде інше.Я знаю одного сільського дядька, який все життя водив машину й ремонтував трактори.Золоті руки.Як ви думаєте, якщо він потрапить у випадковий підрозділ по розподіленні «з-під палки», які в нього шанси, що він буде займатися тим, чим хоче, і робити те, що реально вміє?Десь 99,9 % — що всім, хто вище по рангу і займається розподілом, похуй, що він вміє! Але якщо він потрапить до рук саме таких вузькоспеціалізованих ТЦК-груп, то такого фахівця там на руках носити будуть, і допоможуть, і захистять, коли треба, — створять всі умови для того, аби він приносив максимальну користь.Поки що такого проєкту навіть у планах не існує.Тому моя вам порада:Знаходьте собі місце вже зараз!!!Якщо замість вас хтось буде вам знаходити місце — то потім не ображайтесь і не скигліть.В мене є знайомий, якому 17 років, а в лютому буде 18.У нього за плечима вже три курси: по ФПВ, «Мавіку», тактичній медицині.Як ви думаєте, цінність його життя як професіонала, а головне перспективного, зросла? І коли постане вибір, кого зберегти, а ким ризикнути, — хто поїде на операцію «Очко»?Вгадали — ВИ!Всіх обійняв.🤗

Вчора до мене заходив товариш.Він росіянин, доброволець, що в 14-му році змінив престижну роботу та простору квартиру в російському мегаполісі на невідомість добровольця в окопах.Я знаю його десять років, бачив, як ця людина перетворювалась з російського правого націоналіста, яким рухала ненависть до кавказців, азіатів та мусорів, до духовно розвиненої, цільної особистості.Був у нього період, де він експериментував з різними психотропними наркотичними речовинами, що типу гриби 🍄, аяваска, приправлена шаманським шахрайством заробітчан з Перу.Все було в нього — і вегетаріанство, і іслам, намішаний з буддизмом та окультним християнством.Пили ми з ним за столом маленької кухні заспокійливий чай і вели бесіди:Про Бога.Про божественне.Про те, яким чином досягти стану просвітленості.Про зброю Про огиду інтриганства😂— Я зараз дійшов до того, що змінювати свій фізичний стан і виходити за «межу» можна за допомогою музики.— Так, я про це чув. А який саме інструмент використовуєш?— Різні музичні чаші, — відповів товариш.— А який цей стан, і чи відрізняється він від інших станів, яких ти досягав?— Так, звичайно. Але описати його словами буде важко: тут і бачення потойбічного — ти би назвав це галюцинаціями, — а загалом мені важко його описати.— Так, розумію: людська мова досить примітивна і багатьох станів та явищ описати не може, та, можливо, і не потрібно.— Ще мені подобається варган.— О, так, я завжди захоплювався цим по-справжньому гіпнотичним звучанням. Але я такого стану досягаю по-іншому.Товариш зробив ковток білого чаю і нахилився трохи в мій бік, що на мові невербальних жестів означало, що він зацікавився.— За допомогою фізичних вправ.— Це як? — посміхнувся товариш.— В практиці східних єдиноборств є такий вид тренування, коли одна якась проста вправа — ну, наприклад, удар по черзі лівою і правою рукою — повторюється тисячі або десяток тисяч разів за тренування. Люди реально втрачають свідомість або починають марити, хоча вперше такого стану я досягнув не так.— А як саме і коли це трапилось? — запитував росіянин-ізотерик.— В 2010 році. Особливо вибору по спортивному інвентарю не було, і тренувались ми як могли. В спортивній залі, де я тренувався, лежала велетенська покришка від трактора та металевий карданний вал від «Газелі» вагою 16 чи то 18 кілограмів.За все в нашому житті потрібно платити, і тоді, ще юнаком, я теж міг заставити себе заплатити за ті чи інші вчинки, які вважав неправильними.Щось десь сам собі накрутив, сам себе засудив до покарання через биття цим карданом по покришці білоруського трактора, поки не впаду без свідомості .Зробити це виявилось не так просто, як вважалось.😂Але що я помітив: набравши певний темп і, головне, ритм ударів, що супроводжувались різким видихом, коли металевий брус бив по колесу, і вдихом, коли був замах, стан мій почав змінюватись.Удари по покришці нагадували удари по барабану — важкі та ритмічні.Реальність навколо змінилась, і я вже не бачив, що коїться, і не розумів, де я знаходжуся.Після невідомо скільки часу вага в руках зовсім не відчувалась, але дихання і удари лунали в моїх вухах, чекаючи нового циклу, і так, здавалось мені, минула вічність.Прийшов я до тями і побачив, що рукавички, в яких я був, повністю стерті разом зі шкірою на долонях.Навіть не пам’ятаю, як встав, пішов у душову, нахилився над умивальником, на якому, до речі, постійно були засохлі плями крові.Десь відчув себе собою вже коли прийняв холодний душ.Ось, друже, такий досвід я мав.— Так, клас. Це означає, що ти сприймаєш світ лише коли повністю виснажуєш своє тіло — лише тоді відкриваєш свій дар.— Так, ще подібних станів я досягав у походах в горах, коли ритмічне човгання ногами по глибокому снігу і стан зневоднення можуть погрузити в гіпнотичний транс не лише одного тебе, а цілу групу.………Ось такі розмови за чашкою чаю. А про що спілкувались ви?